Початок нового життя

Алія розплющила очі і побачила мраморну підлогу у себе під ногами. Вона відчула що Флер відпустила її руку. Кілька хвилин Алія роздивлялася саму кімнату. Вона була достатнього розміру щоб вмістити алтар з п'єдесталом діаметром близько 3х метрів, що мав округлу форму. Диван стояв попереду він своїм вигином повторював округлий край платформи. Кімната мала таку ж форму як і п'єдестал на якому вона стояла. За диваном виднівся коридор.  Поруч біля неї, але в центрі коло стояв алтар. Хоча їй знадобилося кілька хвилин щоб зрозуміти, що це саме він. Більше алтар був схожий на глибу льоду. Висотою до поясу прозорий але мав наче біленьку ледь помітну пелену. Алія зразу звернула увагу на той браслет який дав їй Мальтус. Він наче був зроблений з такого ж самого матеріалу. Але був не таким міцним як сам алтар. Він наче виростав з пʼєдесталу та вже через кілька десятків сантиметрів від полу мав форму стовпчика з чіткими  сторонами та гострими кутами. На перший погляд здавалося - якщо не бути обачним то можна було порізатися краєм.
Продовживши розглядати кімнату вона відчула що вечоріє, та вікон в самій кімнаті не було. Освітлення розповсюджувалося по самому приміщенню достатньо яскраво, щоб імітувати зміни дня і ночі. При чому це було так, як і в звичайний день. Поступово, але вона чітко відчувала що скоро ніч.
— Що це таке? - записатала Алія показуючи долонею в повітря. — Я чітко відчуваю який саме зараз час дня.
Флер в своїй мовчазній манері просто показала на джерела світла. Вони не були схожі на звичайне освітлення. Це просто частини стелі які випромінювали світло. Алія все одно з нерозумінням дивилась на Флер. Остання зітхнула похитала головою та показала на алтар. Алія звернула на нього ще раз увагу, а коли вдруге глянула на Флер, та вже показувала на браслет. Після вона запросила Алію присісти.
— Добре почекаємо на команду. - Алія сіла на диван поклавши поруч з собою сумку з одягом. - Сподіваюсь, що Май все розкаже та відповість на мої питання.
Після цієї фрази Флер злегка посміхнулася та хмикнула. Це явно був маленький смішок. Сама Флер і не чекала іншої відповіді. Май той з ким Алія перша познайомилася і вона явно йому довіряла більше за всіх. Та чи поклала вона око на Майя, як на людину яка могла б з нею разділити вічність? Бо Май вже досить довго сам і більше схожий на монаха. А Флер це не подобалося.  У будь якому випадку головний у них Мальтус і це він завжди всім все розповідає та показує.
Алія сидячи на м’якому дивані продовжила оглядати кімнату. З дивану відкривався вид на дві прапори які висіли на стінах по обидва боки від алтарю. На білому полотні чорним кольором був зображений дивний знак. Посередині вертикально розташовані круги. Вони нагадують лінію намиста, бо розташовані один за одним близько один до одного. В свою чергу намисто навпіл ділилось лінією на краю якої були по одному прямокутнику. Лівий прямокутник був гострою вершиною в вниз, а правий - вверх. Алія припустила що це пов'язано з рівновагою. Саме за рівновагу в світі боровся . Але поцікавитися треба. Можливо там схований ще якийсь сенс.
Кам’яні стіни нагадували середньовічний замок. Схожий на той, в якому вона провела все життя. При цьому він був більш живішим. Окрім світла яке відтворювало денний цикл в самому замку дихалося як на свіжому повітрі і температура середовища була приємною.
З того моменту як Флер і Алія тут з’явилися пройшло біля години. Алія так і сиділа на дивані чекаючи, що хлопці мають повернутися. Флер вже в друге принесла дівчині зеленого чаю. Та печіва. І пішла по своїх справах. Браслет вкрився хвилями що були трохи яскравіші за колір самої прикраси. Ще Алію привернуло мерехтіння світла і вона побачила, як алтар переливався такими ж хвилями але більш яскравими. Алія заплющила очі і за мить все стихло.
— Як тобі наш чай? — посміхаючись запитав Май. — Вітаю тебе в нашому скромному місці.
Алія розплющила очі. Це був Май.
— Щось трапилося. Тебе довго не було? З батьками все добре?
— Вибач що затримався. Час тут йде трохи не так, як зовні. Тому не хвилюйся На Крунтхепі все таке ж саме як і до твого прибуття сюди. А скільки мене не було?
— Десь до години.
— Зрозумів. Ну добре. — Май спустився ближче до дивану. — Хлопці ще затримаються. Хочуть впевнитися, що все добре і потім ще по справах збирались. Я поки тобі все покажу.
В цей момент в кімнату зайшла Флер. Побачивши тільки Майя - вона стривожилася. Та з питанням в очах дивилася на Майя. Алія не бачила її погляду. Вона зайшла тихо та непомітно. Наче її мовчання переросло в тишу її тіла.
— Все добре. Хлопці будуть трохи згодом. На подорож треба більше часу ніж могло здатися на перший погляд. — сказав Май
— Що ти маєш на увазі? — спитала Алія.
— Те що я говорив тобі. Сприймай це як … часовий пояс. — На ходу вигадав він.
Флер нахмурилась та пішла в кімнату тренувань. Вона вимушена була повірити Маю хоча тривога ще залишилася.
— Часова капсула це зручне та комфортне місце де у кожного є і вільний простір і все необхідне щоб зосередитися на цілі та перемозі.
— Звучить як реклама. — посміхнулася Алія
— Я люблю це місце і тобі воно сподобається. Це алтар-кімната. Тут відбуваються всі подорожі. Браслет який на тобі зроблений з такого ж матеріалу як і алтар, але Мальтус змінив його форму. При одяганні він розтягується та добре сідає на руку. Відчувається як друга шкіра чи не так?
Алія роздивлялась браслет. Нічого подібного в її житті ще не було. Звісно вона розуміла, що їй доведеться все це опанувати. Але вона і гадки не мала, як це зробити. Алія закінчила роздивлятися браслет, піднялася з дивану та стала перед Маєм. Хоча вона стояла в метрі від нього, але добре відчувала теплоту його тіла. В цей момент вона перше відчула що для неї Май дешо більше ніж колега по ордену. Хоча вона до кінця не розуміла свої почуття. Стрес та відповідальність давили на неї як ніколи.
— А що тут з освітленням? Досить дивне відчуття. Добре зрозуміло яка зараз година. При тому, що немає вікон. Навіть подекуди здається, що ми наче на вулиці. І що це за рослини попід стіною?
— Це особливості часової капсули. — відповів Май. — Ходімо я покажу тобі і розкажу по дорозі. Не забудь речі!
Алія розвернулася та взяла свою сумку. Вони направилися в великий коридор який замість стелі мав вигляд небесних просторів. А ще його розмір був в 2 рази більший ніж попередня кімната. Поки Алія чекала - пройшло достатньо часу і небо поступово почало затягуватися зорями. Коридор мав таку ж округлу форму як і попередня кімната та зправа виднівся довгий коридор, в кінці якого були помітні двері виповнені вітражем блакитного кольору. На них зображався лотос та краплина води над квіткою. Май помітив що Алія як заворожена роздивляється все навкруги.
— Небосхил в коридорі він повторює стандартний день на твоїй рідній планеті. Це часові заломи. Вони пронизують матерію приміщення та дозволяють зробити приміщення затишним та частково відіграють роль годинника. Такі ж часові заломи є і внизу. — Май показав на травичку яка виднілася в довгому коридорі, кущі та поодинокі дерева. — Найбільше дерев у нас в кімнаті медитацій. Вона як раз в кінці коридору за тими блакитними дверима. Там взагалі чарівно. Є струмок з джерельною водою. Медитувати там саме задоволення. Ти ще спробуєш.
— Де ви берете воду зрозуміло, а ось де провізію ні.
Май посміхнувся.
— Ми не п’ємо воду зі струмка в тій кімнаті. Всі кімнати окрім алтар-кімнати і коридору мають джерело. Ходімо покажу.
Алія взяла Мая під лікоть і вони пішли на кухню. Це була сусідня кімната зліва від виходу. На диво вона була дуже світлою стіни рівні і пофарбовані в кремовий колір. По всьому периметру деінде виднілися кущі та підлога була встелена м’яким споришем. Кухня здалася їй занадто простою. По середині був довгий дерев’яний стіл з масивними ніжками, стільці. Стояв великий холодильник і поруч з ним питний фонтанчик. Ще там була шафа до поясу з двома відсіками. Більше ніяких столів, плити, духовки.
Алія зі здивуванням та недовірою дивилася на Мая.
— Їжа в холодильнику попити можна там. — він вказав на фонтанчик.
— Це звісно добре. А де ви готуєте? Де продукти? І хто поповнює їх запаси? — не зупинялася Алія.
— А це виглядає як допит. — знову посміхнувся Май намагаючись трохи розрядити . — Трохи терпіння і я все покажу.
Він підійшов до холодильника і відкрив його. Звідти виднілися різнованітні страви. Деякі Алія обожнювала, а деяких ніколи не бачила. Її живіт почав бурчати. вона тільки згадала що давно не їла. Май закрив його, знову відкрив - набір страв змінився. Алія була ошелешина.
— Холодильник це також часовий залом. Хоча у нас і є весь час всесвіту, але ми не відволікаємося на побут. З лівої шафи ось там — Май показав на поодиноку шафу з двома відсіками — Ти береш чистий посуд, а в праву кладеш використаний. Це також той самий залом. Тому ми більш зосереджені на тренуваннях медитації та розвитку. Як нам відомо, ти поки ще не опанувала керування енергіями.
Алія зробилася понурою та опустила голову. Подивилася в бік на стіну та перехристила руки на животі обіймаючи себе.
— Не сумуй в тебе все вийде. — Май відкрив холодильник та дістав звідти скляну пляшку та протянув її Алії. — Просто треба час. — він знову посміхнувся.
Алія взяла з недовірою напій
— Це тонізуючий напій. Я його пью коли треба зібратися з думками та зосередитися. Враховуючи твій стрес - це тобі буде в нагоді. Тільки смак в нього специфічний. Нагадує лакрицю з молоком але не таку наявну як зазвичай всі знають.
Алія відкоркувала пляшку та спробувала його. Трохи перебрала з наопєм і набрала його за щоки. Це було явно не смачно і на початку вона не поспішала його ковтати. Так і стояла з набитим ротом. Май все це спостерігав і йому було цікаво чим все це закінчиться. Через кілька секунд рецептори адаптувалися і на перший план вийшов приємний смак молока та лакричний. Чомусь він нагадав їй оніс. Алія наважилася проковтнути вариво. На її здивування присмак досить швидко пройшов і лишився післясмак карамелі. Алія спробувала ще, і ще. Але цього разу невеликими дозами.
— Спідіваюсь тобі сподобалось. Ти втомилася. Я покажу тобі твою кімнату. Ти зможеш відпочити, прийняти душ та замінити одяг. Вечерю можеш взяти в кімнату, або прийти сюди.
— Я візьму перекусити і після душу прийду. Я така голодна. — після цих слів Алія підійшла до холодильника, відкрила його та дістала звідти рожевий банан. — У нас на Крунтепі вони набагато поживніші ніж звичайні. 
Май та Алія вийшли в коридор. В сусідній кімнаті зліва горіло світло та ледь чутно чулися звуки тренування Флер.
— Це єдина кімната де завжди день. По можливості не тренуйся там вночі і ввечері.
— Чому? - запитала Алія.
— Збивається циркадний ритм і важко заснути. Поки ти не навчишся нівелювати дію дня через медитації. Флер досить давно тренується і вона на разі єдина хто може через медитації бути в формі психічній, фізичній. Дуже добре відновлюється. Впевнений в неї є свої лайфхаки, але ми про них не дізнаємося.
— Будемо тренуватися. Впевнена що все вийде. Треба тільки час. Ти сам говорив, що його тут достатньо.
Ліворуч від довгої частини коридору була ще одна частина кімнати. Втома дала про себе знати. Алія не стала цікавитися що там. Вони пішли по коридору і зупинилися біля однієї з кімнат.
— Тут ти можеш відпочити. Твій сусід Мальтус. Він біля бібліотеки. З нею я познайомлю тебе трохи згодом, як відпочинеш. А за тобою Малік. Я живу в кімнаті напроти тебе. Кларк - біля медитаційної. Флер навпроти Мальтуса. Її кімната табу для нас. Вона не любить гостей. Може ще надавати стусанів. Тому в гості до неї не треба напрошуватися. Якщо вона тебе запросить то вважай, що ти її найкраща подруга. Ручка кімнати зчитує твоє поле з руки та підлаштовує кімнату під твій внутрішній світ. Не буду більше затримувати відпочивай. — він розвернувся та пішов до своєї кімнати.
Алія поглядом провела Майя до кімнати. На її здивування що в середині кімнати вона не побачила. Просто біла пустота без нічого. Закриваючи двері зсередини він в черговий раз посміхнувся Алії та закрив двері. Дівчина чомусь хвилювалася. Слова Майя про кімнату що відображає її внутрішній світ не давали спокою. Вона не була впевнена, що готова побачити себе через неупереджену кімнату яка просто відображає своє єство. Алія глибоко вдихнула взялася за ручку правою рукою та подивилася по сторонам. Наче приховуючи щось.
Відкривши двері Алія побачила світлу кімнату кремового кольору. До неї хотілося зайти. Що вона і зробила, зачинивши за собою двері. Перед дівчиною стояло велике гарне ліжко, яке лівітувало над підлогою. Зліва біля нього стояла невеличка тумба зі світильником у вигляді лілії. Це єдине що контрастувало з загальним дизайном кімнати. Сорт лілії був чорного кольору. Також Алію здивували стіни. Вони здавалися м’якими. Наче вкритиі подушками. Вона підійшла до стіни та поклала на неї руку і дійсно. Стіни були м’якими. Приємне відчуття та заспокоєння прокотилося по всьому тілі. І дівчина розвеернулася та притулилася спиною до стіни, проводячи руками по стіні знизу вверх, зверху вниз і так кілька разів. В кімнаті приємно пахло, але чим саме Алія зрозуміти не могла. По іншу сторону кімнати стояла така ж не висока шафа, як і на кухні, і поруч фонтанчик для пиття. Алія обійшла ліжко та підійшла до шафи. Відкрила ліву полицю шафи. Там лежала форма чиста та випрасувана. Вона відкрила свою сумку, яка була весь час при ній та дістала свій одяг. Він був більш грубий на дотик ніж той костюм який лежав в середині. Алія поклала його до шафи і закрила. Відкрила ще раз та його вже там не було. Вона дуже засмутилася, закрила шафу і сіла на підлогу. Вона була тепла та комфортної температури для неї 22 градуси. В двері постукали. Алія підвелася та підійшла до них. Постукали ще раз.
Біля дверей стояла Флер та тримала її костюм, що зник в шафі.
— Дякую. Я не навмисне. Просто ще не зрозуміла, як користуватися заломами.
Флер просто віддала їй форму та пішла до себе. Алія ще більше відчула втому. Треба було скупатися. Зачинивши двері та йдучи повз ліжко до ванни вона поклала форму, що принесла Флер на ліжко і подумала: “Цікаво, куди вона потрапила?” Дівчина повернулася до кімнати та пішла до ванної. Там було все: туалет, душ, ванна. Така ж кольорова гама, як і в спальній кімнаті. Дівчина однозначно вирішила прийняти ванну. Вона швидко її набрала роздяглася та розташувалася в ній. На здивування дівчини втома поступово почала її покидати. Цю дію вона приписала напою який випила за рекомендацією Мая. Дівчина сперлася спиною на край ванни трохи сповзла вниз та заплющила очі.
Флер все ще нервувала що до сих пір не повернулися хлопці. Вони довго працювали над створенням часової капсули і вона була ідеальною, але ніхто не знав як вона працює до кінця.  Орден використовував подібні капсули вперше. Було багато даних, як такі капсули використовують приспішники Ликола. Вони мали своїх послідовників в різних частинах всесвіту. Їх завдання було знаходити заблукалі душі, спокушати людей та викуповувати їх душі. Далі їх перекачували в енергію яка живила капсули та сповільнилася час. Там час йшов не зовсім рівномірно. Якщо вдавалося знайти багато душ то час поза капсулою міг йти навіть назад, якщо мало то час в капсулі зрівнювався з часом поза капсулою.  Орден не міг так використовувати енергію, бо не навчилися ще її так видозмінювати. А навіть якщо і могли б то ніколи не пішли на це. Справа в тому, що проводячи такі маніпуляції, душі майже обнулялися. Вони втрачали досвід всіх своїх перероджень, потрапляли на землю і ставали наче біо роботами. Енергії їх вистачало тільки на монотонний спосіб життя. робота дім робота. Ніяких захоплень і глибоких думок. Тільки поїсти, поспати і все по колу.. Людям з великим досвідом іноді здавалося що в таких людях душі немає. Вона не відчувалась зовсім.
Члени ордену мали вищі вібрації душ. Тому мали сили створити капсулу та підключити її до ефіру. Це було ризиковано бо ніхто не знав, як це має працювати до кінця. Звісно були розрахунки. Вивчення роботи з ефіром різних істот по всій галактиці. Досвід Мальтуса та Флер давав майже стовідсоткову гарантію успіху. Але ніхто не знав чим обернеться цей один відсоток, що залишався на невдачу. І якраз те, що не всі потрапили в капсулу  говорило про один з двох варіантів. Перший: їм не вдалося і енергії не вистачить щоб прийняти їх всіх. І треба буде якось звідси вигрібати назад. І другий: капсула працює належно, але щось трапилося в маєтку Маліносів. А це не є добре.
Флер вирішила почекати Мальтуса з близнюками в алтар-кімнаті і ледь вона вийшла зі своєї спальні , її браслет заповнився хвилями. Вона швидко забігла в сусідню кімнату і перед нею біля алтарю зʼявився Мальтус. Вона схвильовано підбігла до нього почала міцно його обіймати та коли вона глянула йому у вічі він помітив,  що вони ближчали. Флер дуже за нього переживала.
Мальтус ніжно взяв її за спину посміхнулася.
— Все добре моя крихітко. Я майже одразу за Маєм послідував сюди. — він ніжно поцілував Флер в рожеві вуста.
Дівчина поступово розслаблялася і почала відповідати на поцілунок. Мальтус обожнював такі моменти. Хоч з виду він був сильним незалежним, але повністю відданий Флер. Коли вона була поряд він відчував впевненість, спокій та тепло. І це не про підкаблучництво, а про силу бути мʼяким поряд зі своєю коханою і повагу один до одного.
За кілька секунд дівчина швидко, але обережно відштовхнула його. Взяла за руку та стала поряд. Пройшло ще 3 секунди і до кімнати увійшов Май.
— О друже, нарешті. Там все добре? — запитав він.
Мальтус подивився на Флер. Сліду від блиску очей не лишилося. Вона знову була залізною леді. Він відповів:
— Так все добре. Та чому ви так хвилювалися? Мене не було кілька секунд. Спочатку зникла Флер з Алією. Потім майже одразу ти. Я сказав кілька слів хлопцям і пішов за Вами.
— Процес входу в часову капсулу довший ніж ми уявляли. Мене не було майже годину після того, як тут зʼявилися Флер та Майя. Тебе - більше двох годин.
Після цих слів Мальтус знову подивився у вічі Флер та ніжно стиснув її руку.
— У всьому іншому все працює як належне?
— Так. Все ідеально. Як і прораховували. Але як нам бути з виходом із капсули?
— За це не хвилюйся. Так як ми і сюди переміщалися. Справа в тому, що тут час фактично стоїть. Через розбіжності в часі тіло та енергія мали сповільнитися та зупинитися. Якщо довго знаходитися тут - то фізіологічні показники Алії лишаються в такому ж віці як вона сюди прибула.
— А якщо вийде вона звідси, не по старіє за кілька годин або днів? Вона не пройшла перелом. Та і близнюки тільки до нього підходять.
— Ні. Ми вивчали це питання. Точка відліку вона завжди з тілом. Якщо Алія вийде звідси - то старішати вона буде з такою ж швидкістю, як нове місце куди вона прибуде. Така ж ситуація і з хлопцями. — Мальтус замовк та задумався.
Флер злегка повела бровами в гору. Наче дійшла до чогось несподіваного. І подивилась на Мальтуса. Вона відпустила його руку та пішла до виходу.
— Що це було? Флер явно чомусь здивувалася.
— Це всього припущення. Час покаже. Я так хочу їсти, Май. Давай я переодягнуся в душ і через 15 хвилин на кухні. Повечеряємо разом.
— Добре.
З цими словами Мальтус направився до себе. Його кімната з середини нагадувала затишний зруб з дубу. Коли він це побачив, увійшовши до кімнати, був здивований і при цьому дуже задоволений. Подібний інтер’єр був в домі його перших батьків. Тоді він ще не перероджувався мільйони разів і не мав таких клопотів як зараз. І міг добряче відпочити. Ще більше він здивувався, що в ванній кімнаті крім душу та ванни була ще сауна. Мальтус не часто таким захоплювався, але коли вантаж відповідальності сильно тиснув на його плечі він полюбляв там зачинитися та посидіти на самоті. Для себе він це сприймав як перезавантаженням систем організму. Він дістав з шафи чистий запашний рушник і в двері постукали. Відчинивши двері він побачив Флер.
— О люба. Заходь. — він широко відчинив двері і запросив її в кімнату.
Після цього білий колір в середині змінився на той дизайн який бачив сам Мальтус. Дівчина заворожено розглядала його, але заходити не стала. Вона лиш показала на кухню.
— Я знав, що тобі сподобається моя кімната. — посмішнувся він. — Я швидко в душ і на кухню. До нас ще приєднається Май. Ти після, завітаєш до мене?
Флер посміхнулася коханому і поцілувала його в вуста. Відчула приємний запах мускусу та чоловічого тіла. Через секунду вона розвернулась і пішла на кухню чекати всіх.
Алія на решті розплющила очі. На її подив вона була повністю відпочившою. Вода в ванній вже почала вихолоняти. Треба було виходити. Алія вже в більш приємному настрої стала на теплу підлогу. На стіні висіла шафка. З одної Вона дістала чистий рушник, а в другу поклала його після використання. Одягнувши костюм який вона взяла з дому, вийшла в коридор і зустріла Мальтуса що виходив зі своєї кімнати.
— Мальтус, Ви вже повернулися. А де хлопці?
— Ти на вечерю? До речі гарний костюм. Вже спробувала покласти його в шафу?
— Звідки Ви...? — Алія на секунду замовкла. — Вам флер сказала.
— Ти ж помітила Флер мовчить.
— Так. Але таке відчуття, що Вам не треба чути її голос, щоб розуміти - що вона думає.
Мальтус засміявся
— Ти досить спостережлива. Це і не дивно. Алан вклав в тебе всі сили та час.
— Батько мною не займався. Він більше був постаттю, яка маякувала десь поруч і на тому все.
Мальтус зачинив двері спальні. Та жестом попросив Алію приєднатися до нього в компанію. Вони йшли в напрямку кухні.
— Не будь такою упередженою. Я хоча і бачив його раз поспіхом і раз коли ми по тебе приїхали, це най розсудливий та найрозумніший правитель якого я знаю. Він вміє підбирати персонал та м’яко впливати. Тобі треба час і ти його зрозумієш.  Ходімо з нами вечеряти? Май все тобі показав?
— Так. А де хлопці? Якась дивна подорож сюди виходить.
На цій фразі вони зайшли до кухні. Май сидів за столом навпроти Флер. На вечерю він обрав теплий салат з м’ясними кульками та тепле молоко з корицею. Флер віддала перевагу стейку з горою зелені.
— Добрий вечір та смачного. — Мальтус підійшов до холодильника та дістав звідти варену грудку сувід з квасолею та вершковим соусом. — Алія, визначайся, що будеш їсти та сідай.
На цих словах Алія підійшла до холодильника та дістала печену качку з яблуками та рисом в кислому соусі. Зачинила холодильник взяла попити та сіла біля Майя.
— Смачного всім. — сказав Май, а Флер на його репліку кивнула головою.
Коли всі всілися за стіл, Мальтус промовив:
— Сьогодні був незвичайний день. Хлопців будемо чекати на ранок, не раніше. Час проведений тут відрізняється від часу проведеного поза капсулою. Але все по порядку. Сьогодні пропоную відпочити, а завтра зранку, після прибуття хлопців, буде загальний збір і будемо ставити цілі та задачі.
— Алія. Ще хотів застерегти тебе щодо Маліка. Він дуже добрий та харизматичний хлопець. Будь з ним обережна. Нам доведеться тісно співпрацювати.
— Що ти маєш на увазі? — Запитала Алія у Майя та подумала, що можливо вона йому подобається і він таким чином хоче відгородити її від інших хлопців.
— Май хоче сказати, що Малік ласний на дівчат. Про нього та його кохання в галактиці ходять легенди. Він дуже спокусний чоловік. При цьому він дуже талановитий та терплячий. Тобі з ним осягати простори медитації. Тому просто будь уважною і не роби те, про що можеш пожаліти.
Після цієї фрази повисло незручне мовчання. Дівчина наче трохи заклякла. Май трохи скривив обличчя, наче це не те що він хотів сказати. Але це було саме те, просто він не хотів так грубо. Флер начала реготати і штовхнула Мальтуса в плече. Хлопці такох підхопили це та почали сміятися.
— Вибач. Не хотів тебе налякати. Просто я можу дуже опікуватися за своїх партнерів по завданню і як в цьому випадку перегнув палку. Тобі не слід боятися Маліка просто будь уважна.
В цей момент Флер посміхнулася та підмигнула Алії. Алія посміхнулась у відповідь і напруження вщухло.
— Я тобі вже казав: тобі тут сподобається. — сказав Май.
— Мені вже тут подобається. — сказала вона у відповідь.
— О! Радий чути. А тобі все показали? — спитав Мальтус.
— Майже. Ми з Алією не ходили в бібліотеку ще та на тренування.
— Щодо тренування вже пізно. Завтра познайомишся з кімнатою. Вона досить складна і в бібліотеку також вже завтра. Там багато всього з чим треба знайомитися. Тому все поступово.
— Чудово. — погодилася Алія. — Завтра так завтра. А стосовно мого костюму? Коли ми зустрілися в коридорі з Мальтусом він знав заздалегідь, що я поклала в шафу костюм. А він там пропав і його мені вже Флер принесла.
Мальтус посміхнувся та відповів:
— Шафи працюють тільки з тою енергією яку самі матеріалізують. Тому цей костюм краще відкласти, бо тобі доведеться його самостійно прати та сушити. А тут немає відведеного місця для цього. Тому краще залиш його для особливого моменту.
Залишок вечора пройшов майже в тиші. Так як всі воліли відпочити від подорожі. Тим паче не відомо чим займався  до того, як прибути до Маліносів за Аілєю. Сама Алія мала багато питань, та в ній виховали терплячість. Тому Вона знала що з часом зможе на все знайти відповідь. Інформація з Маліком спочатку її насторожила, та потім вона зрозуміла, що зможе знайти дружню підтримку в ньому. Бо немає більш зговірливого друга, ніж людина яка до тебе нерівно дихає. У неї вже були такі товариші коли вона тренувалась в підлітковому віці. Гарне відношення та близькість на відстані витягнутої руки.
Мальтус та Флер доїли першими. Вони склали використані тарілки в праву шафку. Виходячи з кімнати Мальтус побажав приємної ночі а Флер просто помахала рукою, після чого вони розійшлися по своїх кімнатах.
— Як вважаєш, нам багато часу треба щоб перемогти Ликола? Вдома я багато чого вивчала, але саме про нього майже нічого не знайшла.
— Сказати складно. Ми давно на нього полюємо. Він підступний та непередбачуваний. І насправді ми не знаємо його мотиви до кінця. Його дії безумовно шкодять всесвітній рівновазі, але можливості - це щось. З такими силами можна було б запросто знищити пару галактик. Не бери в голову. Ти доїдай та відпочивай
З цими словами Май встав та поклав руку на плече Алії та посміхнувся. Від цього в неї перехопило дух. Він явно їй подобався. Після - так само лишив тарілку в шафці та вийшов.
Апетит у неї від цього пропав. Алія ще трохи посиділа на одинці зі своїми думками. Одна думка так швидко змінювала іншу, що вона не встигала за ними слідкувати. Одна з думок, яку все ж таки вдалося схопити Алії, була про Мая. Вона подумала, що занадто поспішає з почуттями.
Прибравши за собою дівчина пішла до себе в кімнату. Роздяглася з полегшенням та вмостилася в м’яку постіль. Вона знала, що добряче виспиться сьогодні та відпочине. І на новому місці можливо їй насниться наречений. Алія давно не була десь крім власної домівки. В кімнаті поступово згасло світло та почала понижуватится температура до 18ти градусів.
Цієї ночі їй дійсно насниться сон. В ньому Алія дійсно зустріне Мая в великому коридорі, але сам сон не буде романтичним. Їй насниться вона ж сама, але в зміненому тілі та неспокійному розумі. Дівчина буде тримати в руці рукоятку з якої проявиться сокира. А її противником буде сам Май. І їх жорстока боротьба закінчиться тим, що він ширне їй в серце її ж ножем зі словами: “Не очікував, що ти станеш найбільшим розчаруванням в моєму житті. Твоя боротьба скінчилася. Ти можеш летіти додому”.
Коли всі розійшлися по кімнатам, Флер вирішила навідатися до Мальтуса. Відкрила двері і побачила на порозі його
— Сподіваюся ти до мене в гості. Бо я точно прийшов по тебе. — сказав мальтус.
Він взяв її за руку та повів за собою. Коли вони зайшли до нього та закрили за собою двері чоловік промовив:
— Залишилося дочекатися Близнюків і початок кінця покладений.  Я встиг все перевірити. Капсула працює стабільно. Завтра з ранку перевірю індикатор коливань і поступово почнемо підготовку. Як думаєш Алія впорається? Мені здається, що душа її надто молода для такого завдання. З одного боку я довіряю Маю і його силі. В кінці кінців завдяки йому ми просунулися в боротьбі проти Малум. Але він живе зараз в пів сили. Я хвилююся за нього і за нас.
Він опустив голову та тяжко зітхнув. Притулившись до дверей. Флер стала перед ним. Одну руку поклала йому на серце, іншою обняла та ніжно почала гладити його по голові. Після вона подивилась йому у вічі і посміхнулась.
— Знаю що треба довіряти собі та серцю. Тому і хвилююся. Хоча це все ж таки мабуть просто нерви і мені треба розслабитися.
Флер посміхнулася поцілувала в соковиті уста, провела носом по щоці, занурила його в бороду та спустилася до шиї, потім глибоко вдихнула. Вона обожнювала його запах. Взявши за руку вона потягла Мальтуса за собою та повалила його на ліжко. Як кішечка вона поступово підіймалася по ліжку до його грудей. Розмістившись над ним вона, спершись на лікоть, повисла над ним. Пара лежала в тиші. Флер ніжно гладила його по чорному волоссі та періодично цілувала свого коханого в ніс, щоки, підборіддя, хоча воно і було бородате. Весь цей час Мальтус ні про що не думав. Більше насолоджувався моментом.
Раптом він взяв її за шию та притянув уста до своїх губ. Флер відчула, як по її тілу розливається жар пристрасті. Ще за мить вони стояли навколішках на ліжку. Мальтус був позаду, він ніжно цілував кохану в плечі шию, а руками гладив її тіло:  груди талію, живіт. Під час таких ніжностей дівчина відчувала мурашки, які хвилями розливалися по її тілу. Мальтус обережно зняв з Флер верхню частину костюму та поклав її на живіт. Даль трохи спустив штани на кілька сантиметрів, щоб відкрити повністю поперек та початок сідничних м'язів. Сам розмістився в неї на сідницях. Кілька секунд він розтирав долоні. Після, ніжно поклав їх на поперек по обидва боки від хребта та з помірним тиском, дуже повільно почав вести їх вгору до лопаток та плечей. Спочатку провів кілька разів обома руками потім переключився на плечі. Він добре вмів розрахувати силу в долонях щоб розслабити м’язи, але при цьому не зробити боляче. За кілька таких розминань, почав додавати руки та поперек. Рух полягав в тому, що долоні прямували вздовж спини до плечей потім переходив на руки, далі поверталися назад на спину і до попереку. Далі вони ковзали по сідничному м’язу вниз і прямували по бокам до зовнішньої частини допаток і переходили знову на руки.
Під час таких маніпуляцій Флер втрачала голову. Це було максимальне розслаблення. Після довгих років життя у давніх душ, втрачається цікавість до звичного сексу. Бо це енерговитратно і відносно швидко закінчується. Вони більше цінують піклування турботу та прелюдії. Іноді звісно такі ніжності переростають в звичний для нас секс. Та в більшості випадків душі люблячих людей синхронизуються та починають відчувати один одного як одне ціле.
Залишок ночі Флер провела разом з Мальтусом. А рано вранці Вона пішла до себе готуватися до тяжкого дня. Слова коханого про Алію її трохи насторожили, але не довіряти Маю не було причин. Звісно завжди може трапитися всяке, але зараз немає приводу хвилюватися. Вона вирішила все залишити на розсуд часу і по можливості допомогти Алії досягнути мети такої бажаної для всіх. Тим більше, що в неї буде час по ближче познайомитися з дівчиною.