Десь подівся серпень
Сповіщення на телефон
Червень лише почався, але розуміння того, як швидко минає літо, а роки ще швидше, не дає повністю насолодитися днем. Зима була надзвичайно важкою: блекаут, морози, обстріли. Але ми це пережили: вечері при свічках, посиденьки в пунктах Незламності, довгі дні без гарячого душу.
Валіза вже готова. Вдесяте переглядаю бронювання туру — все впорядку. В руках закордонний паспорт: нарешті скористаюсь ним. Цілий тиждень відпочинку, моря й безтурботних тихих ночей.
На телефон приходить сповіщення. Француз: «Чекаю на нашу зустріч. Вийде теж приїхати до тебе в Париж і вирватись на прогулянку». Минуло майже п’ять років, а він увесь час писав, хвилювався за мою безпеку, пропонував тікати з країни. Але я не хочу іншої країни — хіба що на відпочинок.
Ще одне сповіщення: фото, селфі біля Музкомедії. Два усміхнених обличчя, а на фоні — місто без війни. Підійшла до вікна, підняла подерті жалюзі — після прильоту скло замінили, а жалюзі лишилися пошматовані. Кімнату наповнило світло магічного заходу сонця.
Ще одне сповіщення. Не від нього: "Зафіксовані пуски шахедів, орієнтовно 6 груп". Майнула думка: "Знову бомбезна ніч попереду".
Знову розвернувшись на ті самі сто вісімдесят градусів, але вже до своєї валізи, я кинула в неї смугасті шорти й блакитну сорочку з чайками.
#897 в Різне
#2060 в Фентезі
#517 в Міське фентезі
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
