Неочікувано

- Колись я обожнював цей паб, - Влад оглянувся навколо. - Тут проходили найвеселіші  моменти мого сраного життя. Окрім шикарного алкоголю, тут ще шикарна атмосфера, публіка, сцена, короче, виступати тут - це саме задоволення.-

- Виступати? - здивовано запитав Сергій.

- Ну так виступати, - нотка ностальгії проскочила в голосі Влада. - Колись я був музикантом і, напевно, успішним. У мене був свій гурт, фани, хороший кокаїн, і купа безкоштовного алкоголю.

- А як гурт називався? - не прихований скептицизм пронісся в голосі бармена.

- "Weight of the soul", ну типу "Вага душі", пафосні назви завжди були в моді, - посміхнувся Влад і вже не лише в голосі, а й у погляді стало помітно ностальгію.

- Та ладно? - очі бармена дуже сильно збільшилися у радіусі.

- Чув про нас? - Влад зробив ще один ковток.

- Звісно чув!!! - Сергій ледь стримав крик. -  Ви тут розривали сцену, я, навіть, пам'ятаю як вокаліст ледь пожежу не влаштував, але було круто.

- Я не врахував, що інтер'єр дерев'яний, а піротехніка у майже повністю дерев'яному приміщенні, то погана ідея.

- Ти вокаліст гурту Weight of the soul? - очі у бармена ледь не викотились з орбіт.

- А що не схожий?

- Так ви зникли ще 2-3 роки тому. Та й раніше ти не такий бородатий був, та й одягнутий був краще.

- З того часу багато що змінилось.

- Що наприклад?

- Смерть дівчини, депресія, нарко- і алкозалежність, реабілітаційний центр.

- Оу мені шкода.

- Та мені теж. З того моменту я сказав собі, що більше не буду співати.

- Чому? Кажуть, що улюблена справа допомагає, якщо в тебе депресія.

- Та через цю "улюблену справу" моя дівчина і загинула.

- В якому сенсі?

- Налий ще.

- Тримай.