Бармен - найкращий психолог.

Паб - це місце, де ти є таким яким ти є. Це місце живе своїм життям. Алкоголь, сумний та повільний блюз та джаз створюють якусь особливу меланхолійну атмосферу, де ти хоч не хоч, але почнеш задумуватись над своїм буттям. Багато хто з нас йде туди аби забути всі свої проблеми, ну або згадати. Виговоритись, розповісти незнайомій людині, про те  як життя б'є тебе в обличчя, розриває тобі горло, позбавляючи голосу, але ти всеодно встаєш. От наш бар один з таких, а ще він має дуже гучну назву "Дім сонця. що сходить".

-Бармен!!! Бармен!!! - за барну стійку сів чоловік з неохайною бородою, в брудному одязі, але не було видно, що це його якось турбує, - подвійний віскі.-

-З Колою? - з іронією в голосі запитав бармен

-Подивись на мене, я сюди за Колою прийшов? - чоловік відійшов від стійки і показав свій одяг.

- Хах, напевно, ні.

- Ну так що за дурні питання? - відповів  чоловік і взяв стакан - Не багато у вас тут людей.

- Ну сьогодні Середа і зараз друга ночі.

- Аргумент, - чоловік протягнув руку, - Я, до речі, Влад-

- Сергій, - бармен потиснув йому руку.

- Та я на бейджику побачив, - Влад вказав на бейджик і протягнув пустий стакан, - Повтори, будь ласка.-

- тримайте.

- Цікава робота бармен?

- Та ніби так, - Сергій пожав плечима, -  Платять добре, до того ж, часто, п'яні відвідувачі розповідають цікаві історії. Велика частина з них, звісно, це "Я прийшов додому, а моя дівчина трахається з моїм найкращим другом", але є і справді цікаві.-

- Хочеш історію?

- А в мене є вибір?

- Кожна людина має вибір, - Влад пожав плечима.

- Ну тоді не хочу, - смючись, відповів Сергій.

- Я передумав, ти не маєш вибору, - Влад зробив ковток.

- Ха-ха, ну раз так, тоді давайте.

- Давай на "ти", я ж , ніби, твого віку. Тобі скільки?

- Двадцять п'ять.

- От і мені так само .

- Не ображайся, але ти виглядаєш на 35.

- Та ти теж не молодий Орладно Блум, - із сарказмом в голосі відповів Влад, - І, взагалі, налий мені ще.

- Давай стакан.