4

Марія Лук’ян була єдиною дитиною в сім’ї. Мати Оксана працювала у швейному ательє. Батько Мирон - водієм вантажівки, в компанії, що займалась перевезенням одягу з-за кордону.
Відколи Марія себе пам’ятала, тато пив та бив маму. І чим краще вона починала розуміти цей світ, тим більше було алкоголю й побоїв.
Коли їй було п’ять, батька звільнили з роботи, іншу він довго не міг знайти та й не хотів.
Через рік мама захворіла. Вона згасла в дівчини на очах. Страшне слово меланома, забрало її маму за декілька місяців. Тоді батько ще більше підсів на склянку і почав бити доньку за найменші роздратування, причиною яких, в основному, була не вона.
Коли їй було десять, він так відлупцював її, що довелось везти дівчинку в лікарню з внутрішньою кровотечею. Селезінку врятувати не вдалось. Лікарям, поліціянтам і працівникам соціальної служби вона переконливо брехала, що на неї напали якісь п’яні хлопці, коли вона поверталась із музичної школи. Всім від цих пояснень ніби ставало краще, і вони відставали від неї. Батько на деякий час перестав її бити, й навіть став менше пити.
Коли їй було дванадцять, Марія помітила, що батько став якось інакше дивитись на неї. Можливо, саме тоді він остаточно перетворився на істоту, але, ймовірніше, це відбулось куди раніше.
Коли дівчинці виповнилось тринадцять, на її день народження, істота вперше зґвалтувала її.
Марія боялась комусь щось розповісти та все більше втікала від реальності у вигадані нею чарівні світи. Вона захоплювалась космосом і всім що було з ним зв’язано. Можливо, однією з основних причин цього захоплення, стала іграшка, яку їй подарувала мама: космічний корабель із надписом ‘’A.S.T.R.A.” на одній зі сторін. Спочатку дівчинці не сподобався подарунок, адже він, як вона тоді вважала, був хлопчачим, але після смерті мами вона всюди його з собою носила.
Батько знущався з неї більше ніж пів року, тоді дівчина вирішила втікати.
Вона сиділа на підлозі, прив’язана покривалом до батареї, посеред кімнати стояв стіл і крісло, на якому спала п’яна істота. Дівчинка підійшла до столу. На ньому стояв ніж, пачка презервативів і майже пуста пляшка з-під пива ‘’Жигулівське‘’. Вона розрізала покривало, взяла Астру і втекла.
Втікати вона вирішила до маминої сестри, що жила за сорок кілометрів, в сусідньому містечку. Грошей в неї не було, тому вона відправилась пішки.
По дорозі дівчина зустріла хлопця, який назвав себе вигаданим ім’ям, адже життя дитини помережене подібними «вигадками», хоча для них вони цілком реальні. Його били двоє старших. Марія підкралась ззаду і з криками почала кидати в них камінням. Вони втекли, а Еліот був врятований.
Хлопець з дівчиною дуже сподобались одне одному й гуляли до самого вечора. Потім він пішов додому, а Марія продовжила свій шлях.
Перед будинком тітки була велика клумба із жовтими трояндами, її улюбленими квітами.
Тітка з дядьком прийняли її, нагодували, відмили й поклали спати. Потім дядько подзвонив істоті й розповів, де його донька. Марія прокинулась вночі й почула розмову, про яку ви вже знаєте. Але було надто пізно. Мирон вже приїхав. Він спіймав дівчинку при спробі втечі, розтрощив її улюблену іграшку і єдиного друга та повіз додому. Вдома в пориві злості та нездорової пристрасті істота задушила Марію.
Ніхто зразу й не звернув уваги на зникнення дівчини. Тільки через тиждень, коли істота намагалась позбавитись від трупа своєї доньки, його впіймали на гарячому. Судовий процес був швидкий і рішучий: істоті дали п’ятнадцять років суворого режиму. Всі були дуже шоковані та пригнічені, але, прокинувшись наступного дня, їм було вже легше.
Через пів року істота повісилась в тюремній камері. Не витримавши постійних знущань, та відправившись до сатани.

Людська жорстокість…
Людська тупість…
Людська байдужість…

Я не знаю, хто і в чому є винен на нашій землі, але підіймаючи голову й дивлячись на зорі, я знаю, що десь там, принцеса Мері Лу, капітан міжгалактичного корабля ”A.S.T.R.A.”, борознить безмежні простори космосу в пошуках нових пригод та правди інших світів, адже правда нашого себе не виправдала…