Десь далеко біля нас
1.2
Почало сходити сонце, перші його промені впали на обличчя Мері Лу, даруючи легке тепло та спокій.
Тільки тепер вона зрозуміла, наскільки стомлена, тіло боліло, ніби по ній проїхались катком.
— Мері, згідно з аналізом твого стану, в тебе фізичне та психічне виснаження середнього ступеня важкості. Настійливо рекомендую вуглеводні та вітамінні ін'єкції, та природний сон.
— Добре, Астро, я надто втомлена, щоб сперечатись.
В іншому випадку дівчина б голосно протестувала і наказала б кораблю засунути вітамінні добавки собі в систему охолодження (Астра б довго не могла зрозуміти, як і для чого), але не сьогодні, вона надзвичайно хотіла спати.
— Дякую, принцесо.
— Ой... — дівчина закотила очі й легко всміхнулась.
Два невеличкі фіксатори знерухомили її ліву руку. З одного з них, неначе змія, виповзла червона трубка з голкою на кінці. Вона вп'ялась їй в ліктьову ямку, вливаючи у вену все необхідне. Фіксатори відпустили руку. Спинка крісла опустилась, під ногами з'явилась підставка. Астра вимкнула освітлення.
Тихо залунала спокійна музика: «Пішы», виконана групою Один в каное, десь, на іншому кінці галактики, мільярди років тому.
Принцеса Мері Лу майже одразу поринула в туман, зітканий зі снів, в туман, в якому, ніби, й немає правди, в туман, в якому, ніби, правди й більше, ніж наяву, ... а справді..., куди більше…
#2817 в Молодіжна проза
#1956 в Фантастика
#541 в Наукова фантастика
Відредаговано: 02.05.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
