Розділ 26. Кінець Початку (НОВІ РОЗДІЛИ ЩОП'ЯТНИЦІ)

Вітаю, друже ✨ Мене звати Даниіл і я український фентезі-письменник.

Безкоштовно завантажуй повний текст книги у моєму Телеграм каналі та ділися з друзями 📚

Також слідкуй за новинками, слухай аудіокнигу та підтримуй:

Telegram: https://t.me/danyil_writer

LinkTree: https://linktr.ee/danyil_writer

Donatello: https://donatello.to/danyil_writer

Дякую тобі та приємного читання ✨ Поширюємо Українську Культуру Разом ✨

Розділ 26

Кінець Початку

Зала перемовин на п’ятому поверсі наповнювалася свіжим повітрям та променями осіннього Сонця з відкритих вікон. Високі вікна відкривали височінь чистого неба. Поодинокі птахи ловили комах, а Сонце просушувало вологі дерев’яні рами. Яскраве світило висіло в самому центрі неба й посміхалося в усі боки.

Білі діаманти на тонкій платиновій тіарі почергово виблискували, пропускаючи промені крізь себе. Насичено-руді пасма королеви Ізіри були зібрані разом на потилиці та підв’язані витонченою шовковою сіткою. Блакитні очі та довгі вії грали спільний акорд з червоною помадою та смарагдовим кольє на оголених ключицях. Вона сиділа за довгим столом з двома писарями в оточенні голови королівської варти. Позаду тріщав камін.

— Отаре, коли планується поставка? — ласкаво запитувала Її Величність.

— Ваша Величносте, повинен бути з кола на коло. Його везуть з Монту, — відповідав скриптор, що заповнював декілька паперів одночасно.

— Невже ми досі не виробляємо своїх килимів?

— Виробляємо, Ваша Величносте, але не настільки довгі.

— Цвітане, запроси головних виробників Ефтанамерії, — зверталася королева до іншого підлеглого.

— Вже вношу у ваш графік, моя королево.

Важкі брами відчинилися і до зали зайшла Мель. Вона виглядала так само, як і завжди. Такі самі обладунки, така сама зброя, такий самий вираз обличчя. В руці вона тримала якісь папери.

— Ваша Величносте, — ельфійка зайшла на килим, де бюст досі закривав герб дому Рутке, схилила голову та стала на коліно.

Королева мовчки піднялася з крісла та легким рухом зазирнула у відкритий вхід. Вона була чимсь здивована.

— Підіймайся, — вона наказала Мель. — Де Сір Амеліус Родер?

— Він у шпиталі, Ваша Величносте, в дуже поганому стані. Йому відсікло руку цього ранку, — холодно звітувала помічниця командира. — Цирульники ледве зупинили кровотечу. Сір Родер наразі непритомний, тому я представляю командира на цій зустрічі. На жаль, Ваша Величносте, я зможу звітувати лише про частини нових даних, але Сір Родер буде до ваших послуг як тільки почне почувати себе краще.

— Хм, — замислилася Ізіра в якої були помітно інші очікування. — А де… — вона згадувала ім’я, — твоя напарниця зі срібними пасмами?

— Єва? Ми не знаємо, Ваша Величносте.

— Ну що ж, це все змінює наш порядок денний.

Вбрання королеви відрізнялося від вчорашнього. Широкий поділ виконаний з чорного оксамиту пишним конусом підіймався до талії разом з золотими нитками, що зникали та з’являлися між складками вишуканої тканини. З талії починався корсет, який був обшитий фіолетовим шовком. Посередині великим перегорнутим трикутником замикався квітковий візерунок. Корсет залишав відкритими верхню частину грудей та переходив у рукава, а до кутів підшивалися рюші. Вузькі рукава заривали плечі і закінчувалися підв’язками на зап’ясті. Повноцінний образ нагадував манливу теплу літню Ніч.

— Цвітане, тоді переходимо одразу до третьої частини, — писар-гном витягнув аркуш з центру стопки, поки вартові зачиняли брами. — Назви своє ім’я?

— Мель, моя королево. Нові успіхи стосуються Ельфійських Зем… — королева зупинила її коротким жестом долонею.

— Відклади свої документи, люба. Яке твоє ім’я? — наполегливо повторила запитання Її Величність.

— Ваша Величносте, мене звуть Мель, — ельфійка почала відчувати знайомі цитрусово-фіалкові парфуми. — Я старший капітан Секретної Королівської Гільдії.

Королева прикрила губи долонею та почала манірно сміятися. Вона повернулася до писарів і ті теж захіхікали.

— Потрібно твоє справжнє ім’я, — пояснював гном, який тримав пензель з чорнилом на готові. — Ми не можемо вносити позивні до офіційних паперів.

Мель не розуміла, що відбувається.

— Бачиш-но, Мель, — доповнювала королева Ізіра. — Для того, щоб зробити тебе головою та командиром Секретної Королівської Гільдії, до наказу повинно бути вписано повне ім’я.

У помічниці командира розширилися очі.

— Я планувала назначити твою напарницю, але тут зараз тільки ти, — королева поглянула на підвісну люстру. — Мені потрібен хтось надійний. Хтось відданий. Ти зможеш забезпечити цю потребу?

— Так, Ваша Величносте! — затвердила Мель.