Розділ 22. Нове Усвідомлення (НОВІ РОЗДІЛИ ЩОП'ЯТНИЦІ)

Вітаю, друже ✨ Мене звати Даниіл і я український фентезі-письменник.

Безкоштовно завантажуй повний текст книги у моєму Телеграм каналі та ділися з друзями 📚

Також слідкуй за новинками, слухай аудіокнигу та підтримуй:

Telegram: https://t.me/danyil_writer

LinkTree: https://linktr.ee/danyil_writer

Donatello: https://donatello.to/danyil_writer

Дякую тобі та приємного читання ✨ Поширюємо Українську Культуру Разом ✨

Розділ 22

Нове Усвідомлення

Вітаю, друже ✨ Мене звати Даниіл і я український фентезі-письменник.

Безкоштовно завантажуй повний текст книги у моєму Телеграм каналі та ділися з друзями 📚

Також слідкуй за новинками, слухай аудіокнигу та підтримуй:

Telegram: https://t.me/danyil_writer

LinkTree: https://linktr.ee/danyil_writer

Donatello: https://donatello.to/danyil_writer

Дякую тобі та приємного читання ✨ Поширюємо Українську Культуру Разом ✨

Розділ 22

Нове усвідомлення

Ранок мав характер. Він міг показати обрій, пагорби, поля й дахи в кольорах, які був здатен запозичити лише справедливий День. Але коли Ранок та Сонце сварилися, то він ховав місто від споглядання з вершини. Це був один з саме таких днів. Ранок затягував столицю, розмежовуючи помаранчеві сонячні кольори від коштовної поверхні Материку. Лише поодинокі промені-розвідники продиралися крізь насичені темно-сірі хмари, створюючи дірки у попелястій ватній заслонці.

З кожним кроком Єви та Маєні до фортеці, хмари зміцнювали свою присутність і вітер бешкетував все дужче. Коли вони дійшли до штабу, то похмуре каміння будівлі бездоганно пасувало до негоди, що насувалася.

Підтвердивши свою ідентичність та зайшовши всередину, Єва повела колегу за собою на другий поверх. Кожного кола у другий день, в командира Родера була ранкова нарада з усіма повноваженими з зовнішніх операцій. Лише ті, хто особисто були на завданні, мали право не з’являтися. Освітлені факелами коридори вели до зали у дальньому куті другого поверху. Разом з Маєні їх впустили до невеликої кімнати очікування.

З зали очікувань можна було потрапити до зали зустрічей, яка у свою чергу вела до зали нарад. Подібна конфігурація забезпечувала додаткову безпеку й шумоізоляцію. Єва знала, як проходять ці зустрічі, знала похвилинно, тому треба було просто зачекати. Маєні не ставив зайвих запитань. Химерні кімнати та коридори будівлі СКГ вимагали неймовірної кількості свічок та ліхтарів. Ті скриптори, які День і Ніч заповнювали звітності й інші папери, могли більшу частину кола навіть не бачити природного світла. Не дивно, чому такі королівські піддані швидше за інших втрачали гостроту зору. Тим не менш, увесь палац Авреліївської фортеці було збудовано настільки майстерно, що деякі проходи нижніх поверхів штабу напряму з’єднувалися з секретними коридорами палацу. Годі й казати, що знання цих маршрутів зберігалося у суворій секретності. Ходили чутки, що королівська сім’я у разі нападу могла користуючись підземеллями виринути в будь-якій точці не тільки фортеці, а й Вейому загалом.

— Запрошую всіх до зали зустрічей, — приглушений голос Сіра Родера почувся в сусідній кімнаті. — Пригощайтеся! Я скоро повернуся, — звична жорстка тональність відчувалася м’якше чи то через гарний настрій, чи то так викривляли закриті двері.

Двері до кімнати очікування відчинилися. Сір Амеліус Родер вийшов разом з високим ельфом. За ними крокувала Мель. Єва та Маєні піднялися зі стільців.

— Вибач, товаришу, сьогодні не зможу залишитися на банкет, мене очікують підлеглі, — впевнено і повільно промовив ельф й протягнув руку командиру.

— Гарна робота, Уйвелю, Успіхів в Ельфійських Землях. Як завжди очікую вдалих операцій, — вони кивнули один одному та потиснули руки, відкидаючи тіні. — І я сподіваюся, що можу розраховувати на тебе, як і завжди? — перепитав Амеліус без уточнення деталей.

— Звісно. Все буде як і домовлялися. Ми на твоєму боці. Корона. Шана. Довіра. — відповів вишукано одягнений ельф і вийшов до коридору.

— Корона. Шана. Довіра, — повторив командир і провів Уйвеля поглядом. — Що у вас? Знайшли? — запитав Амеліус у старшої за званням, поки позаду лунало стримане багатоголосе спілкування.

— Так… — почала дівчина.

— Добре, підготуй звіт та сплануйте облаву, — різко втрутився командир. — Я підійду після наради й уточнимо деталі.

— Буде зроблено, — відповіли в один голос Єва та Маєні. — 1 П 12, — Єва зазначила кімнату у якій вони будуть знаходитись.

Вони кивнули одне одному. Командир та Мель повернулися до запланованого банкету з канапками та фруктами.