Розділ 21. Нові Сумніви (НОВІ РОЗДІЛИ ЩОП'ЯТНИЦІ)

Вітаю, друже ✨ Мене звати Даниіл і я український фентезі-письменник.

Безкоштовно завантажуй повний текст книги у моєму Телеграм каналі та ділися з друзями 📚

Також слідкуй за новинками, слухай аудіокнигу та підтримуй:

Telegram: https://t.me/danyil_writer

LinkTree: https://linktr.ee/danyil_writer

Donatello: https://donatello.to/danyil_writer

Дякую тобі та приємного читання ✨ Поширюємо Українську Культуру Разом ✨

Розділ 21

Нові сумніви

— Притримай іншою рукою, — звернулася Єва до Маєні, затягуючи джгут, що трохи розпустився. — І перегорни, тільки обережно.

Зап’ястя Маєні було значно пошкоджено. Нічна грабіжниця влучила у сухожилля, що допомагали згинати долоню та перерізала одне з них. Цирульник при гільдії зупинив кровотечу та зафіксував передпліччя дерев’яними лещатами. Це унеможливлювало випадковий рух правої долоні, але одночасно робило руку більш вразливою.

— Наскільки я розумію, нам потрібно сю… — Маєні стиснув зуби від болю, коли Єва закінчувала фіксувати накладки. — В обладунках відчуття набагато комфортніші.

— Так, тільки через два будинки вліво, — дівчина показувала пальцем на карті, де лівою рукою Маєні тримав уламок графіту.

Вони вдвох стояли посеред однієї з розмовних кімнат, що знаходилася у будівлі Секретної Королівської Гільдії. Ця штаб-квартира була збудована під час правління Аврелія і відрізнялася від попередньої. На відміну від просторої, яка була збудована декілька століть тому за часів короля Маґрева Великого, нова виконувала задачу сховища. Незліченна кількість секретної інформації містилася на різних поверхах. Чим нижче поверх, тим менше агентів мали доступ до нього, тому підземні поверхи були неймовірно засекречені. Окрім цього, малася ще одна невеличка, але дуже помітна деталь: нова будівля СКГ містила лише пару вікон. Суцільні товсті кам’яні стіни захищали від раптового нападу чи пожежі. Всередині робота проходила тільки з ліхтарями та свічками. Саме з причин безпеки тепер у штабі СКГ не жили агенти, адже вона не була збудована для цього. Три надземні поверхи дивакуватого будинку у вигляді коробки, стирчали за огорожею палацу всередині Авреліївської фортеці. Між високим палацом та замковою стіною було складно помітити цю споруду, тому навіть не всі жителі фортеці, а тим паче столиці, знали про існування цього штабу.

Хоча жити у споруді без табличок та розпізнавальних знаків було неможливо і навіть заборонено, тим не менш, окремі кімнати були створені спеціально для планування, зустрічей та інших справ гільдії, які потребували конфіденційності. Саме в одній з таких невеликих кімнат в освітленні скляних ліхтарів пара агентів роздивлялася на столі мапу Вейома.

— Знайомий? — з посмішкою запитав Маєні, дивлячись на виправлення старшого капітана.

— Досвід, — без пояснень відповіла Єва.

Агенти не спали всю Ніч і навіть зараз планували не відпочинок, а операцію задля виконання нового наказу. В них не було жодних сумнівів, вони були треновані абстрагуватися від особистих проблем й концентруватися на пріоритетах королівства.

Пересічні містяни чули тільки про неймовірні результати роботи агентів. Тому, з кожним роком Гільдія обростала чутками швидше за мох на вологому камінні. Агенти СКГ сприймалися героями Ефтанамерії, які бачать всіх і кожного, хоча насправді за кожною успішною операцією чи дією приховувалося ретельне планування та численні кола накопиченого досвіду.

— Треба захопити декілька простецьких речей зі сховища, щоб передягтися після, — зазначила дівчина.

— Змінити одяг теж не буде зайвим, — відповів партнер. — Обладунки тільки привернуть зайву увагу. Більше того, тобі треба щось зробити з ґулею на чолі.

— На набряк немає часу. Треба встигнути доки Сонце тільки починає сходити. Краще я буду тиснути, а ти схиляти до співпраці.

— Домовилися, — Маєні машинально почав простягати праву руку, щоб потиснути, але одразу зупинився.

— Перевдягаємося й зустрічаємося у дворі, — підсумувала Єва. — І головне: уникаємо бійок за першої можливості. В нас немає ні потреби, ні можливостей, — старший капітан кинула погляд на руку, яку чоловік спробував простягнути.

За декілька десятків хвилин Єва очікувала у огородженому дворі Гільдії. Маєні був обмежений у своїх рухах, тому вимагав більше часу, ніж зазвичай, і агент це розуміла.

Небо відблискувало темно-блаватними кольорами. Це була та сама частина доби, коли Ніч ще повністю не пішла, а Сонце поки не виднілося. Перелітні птахи полишали столицю широким небесним трактом. Різноманітні пташки великими й маленькими клинами рухалися повітряним простором, час від часу зникаючи за ранковими дощовими хмарами.

Маєні повільно підійшов до Єви, довгий рукав лляної сорочки закривав пошкоджену праву руку, залишаючи видимою лише долоню. Єва одягнула два шари сорочок заради утеплення, а рукави підв’язала мотузкою в декількох місцях. Вони мовчки рушили з двору Гільдії. Ніхто не перепитував їх, коли вони пройшли крізь брами, які готували свій срібний блиск до сяючого Сонця, що наближалося.