Розділ 12. Новий План (НОВІ РОЗДІЛИ ЩОП'ЯТНИЦІ)

Вітаю, друже ✨ Мене звати Даниіл і я український фентезі-письменник.

Безкоштовно завантажуй повний текст книги у моєму Телеграм каналі та ділися з друзями 📚

Також слідкуй за новинками, слухай аудіокнигу та підтримуй:

Telegram: https://t.me/danyil_writer

LinkTree: https://linktr.ee/danyil_writer

Donatello: https://donatello.to/danyil_writer

Дякую тобі та приємного читання ✨ Поширюємо Українську Культуру Разом ✨

Розділ 12

Новий план

— Ви дійсно довіряєте словам вартових? — холодно питала Єва, слідуючи за командиром королівськими коридорами разом з Мель.

— Тоді навіфо ти займалася переношом тіла замість того, фоб піднятися за моїми розполядженнями? — Амеліус розмовляв вже більш чітко та тримався за ребра, які королівський знахар, вже встиг продивитися та накласти пов’язку.

— Сір Родер, я мала спершу поверхнево оглянути причини смерті, поки вартові не встигли дотягнутися до тіла. Ба більше, я перевірила всі кишені, включно з прихованими, щоб там не було легкодоступного компромату на будь-кого з агентів. Окрім цього мені потрібно було нав’язати наше трактування подій до того, як плітки почали ширитися самостійно, — пояснювала Єва свою буденну роботу без жодної краплі емоцій. — Тому можу лише припустити, що армія знову намагається підірвати довіру до нашої гільдії зсередини.

— Тільки на це вони й ладні, — схвально хитнув головою Сір Родер, завертаючи до кам’яного мосту, який з’єднував між собою дві башти. — Правильне лішення. Але за непогодження дій зі мною, я поштавлю тебе патрулювати один з пелших поверхів цієї ночі замість шну.

— У якій вежі?

— Пізніше вирішу. В будь-якому лазі хтошь почав допомагати їм з вигадуванням байок, бо мені шкладно уявити, фоб хтось з цих довганів шпромігся почати розпускати чутки про те, фо агент СКГ розплакавшя від вигляду мертвого тіла.

— Чи потрібен буде додатковий огляд зрадника? — додала ельфійка Мель.

— Налазі в цьому немає сенсу. Мені потрібні були від нього відповіді, а некромантів не ішнує. Тому я зроблю додатковий огляд після інших нагальних шправ.

Майстерний кам’яний міст між двома вежами розкинувся на висоті третього поверху. Від обширного огляду на енергійну столицю захоплювало подих. З відкритого мосту територія замку та дерев’яні будинки за її межами, виглядали, немов дрібні різноманітні іграшки. Дві охайні та розкішно одягнені пані повільно крокували в протилежному напрямку. Сонце, яке встигло пройти зеніт за той час, поки лікар порався з покаліченим командиром Секретної Королівської Гільдії, повністю звільнилося від заточення в хмарах. М’які промінці гралися з численним різнокольоровим дорогоцінним камінням вшитим у блузи, корсети та інші частини жіночого вбрання. Пані жваво спілкувалися одна з одною, але одразу замовкли, щойно побачили Сіра Амеліуса Родера, та з бридливим поглядом закрокували швидше, минаючи агентів. Це був не останній погляд зі здивованим шепотом, які Сір Родер отримав на шляху до приймальної зали першого дипломатичного радника королеви. Єва раніше ніколи не бачила, щоб на командира звертало увагу так багато ефтан, і при цьому ніхто не вітався. Ймовірно, щось сталося за той короткий проміжок часу після нічного прийому в королеви. Тим не менш, залишок дороги вони пройшли мовчки, якщо не враховувати декілька невдалих спроб привітання з боку Сіра Родера.

Двоє вартових незадоволено, але як завжди без зайвих запитань, пустили агентів у середину першої приймальної зали, де декілька крісел вздовж стіни замикалися столом. Літня жінка робила записи у книзі відвідувань, поки інші очікували в кріслах.

— Розая, Маверік в шебе? — напружено звернувся Амеліус до жінки за столом.

— Сіре Родере, мої щирі вітання, — мовила вона, піднявшись з крісла. — На жаль, Сір Маверік Лавері має невідкладну нараду та буде радий прийняти всіх після її завершення. Якщо ви не бажаєте очікувати, то я направлю до вас посильного в момент, коли в Сіра Лавері буде вільна година. Підкажіть, де вас можна буде знайти?

— Знаю я його важливі наради. В мене нема чашу на очікування! — почав репетувати командир та нахабно відчинив двері до наступної зали, яка була основною.

Вартовий біля цих дверей застиг так само як і Розая, не знаючи, як коректно відреагувати в цій ситуації. Поки вони вагалися, агенти СКГ та їх командир вже зайшли до першого дипломата та зачинили за собою двері.

— Амеліусе, ти б хоч повідомив про свій прихід, щоб я підготувався, — гладкий чоловік розплився на своїй широкій, різьбленій, коштовній, м’якій кушетці, поки куртизанка танцювала навколо.

Помітивши нових гостей, жінка, одягнена у непристойно малу кількість одягу, призупинила свій танець.

— Коза, танцюй далі! Наказу зупинятися не було! — крикнув на танцівницю Сір Лавері. — Як швидко розпещуються дівчата від гарного життя та швидких грошей, не гадаєш? — звернувся він до Амеліуса.

— Маверіку, я не на танці прийшов дивитися, в мене серйозна лозмова.