Зорі і кохання

Туди-сюди, а вже і вечір. Зайшли до магазину, що самотній, немов загублений, стояв посеред одного з головних магістральних шляхів України. Нашвидку скупилися повечеряти. І шашличних ковбасок прихопили, щоби було, що на вогнищі смажити. Ну і, звичайно, про шампанське не забули. Не відзначити сьогоднішню подію було б злочином вселенського масштабу.

Опісля цікавого пікніку молоді люди вирішили прогулятися. Ознайомитися з краєвидами цієї місцевості. Богдан тримав за руку вже не таку впевнену дівчину, і у обох під ногами горіла земля. От-от злетять! Тетянка щиро сміялася, на мить забувши і про минуле, і про обіцянки не починати стосунків, які давала сама собі. «Як давно я не цілувалася! – тільки подумала й не помітила, як уже пробувала на смак солодкі вуста. – Господи, як же він класно цілується! Мене ще в житті ніхто і приблизно так не пестив». Дарувати насолоду така радість! Якщо не зараз, то коли? У п’ятдесят? Шістдесят? «Ех, була, не була!» – хлопець навіть і не сподівався на такий фінал. Одяг швидко зникав, оголюючи найзвабливіші частини молодих тіл.

- Ти така спокуслива…У мене від тебе дах їде! – видихав Богдан.

Дівчина трохи здивувалася. Вона ніколи не вважала себе сексуальною. Скоріше, навпаки, незграбною і смішною. А тут, після таких зухвалих компліментів, вона відчула себе розкутою. І з кожною хвилиною в молодих пристрасних обіймах вона ставала все більше схожою на вправну елітну повію. Хоча у той момент це її абсолютно не хвилювало, а скоріше – тішило.

Богдан ніяк не міг зрозуміти: янгол вона чи все ж таки демон? Не має значення. Він готовий любити і прославляти її у будь-якій подобі. Кохатися завжди і всюди. Після найвищого моменту насолоди, що відбувся, як на замовлення, одночасно, Бестія спитала себе: «Кохання? Чи звичайна фізична сумісність?»

Заснути після такого виснаження було єдиним беззаперечним варіантом. Так солодко… Так хороше… І так банально просто. Слухати приємне сопіння партнера і не помічати буденності навколо. Оце і є щастя!

«Тин-дин.» – звук СМС. Хто це може бути о такій пізній порі? Чи правильніше сказати, ранній? Дівчина пробіглася по екрану мобільного, і її посмішка миттю зникла, а зморшки складочками на переніссі вказували на щось особливо неприємне. «Я тебе ще кохаю! Навіть сильніше! Ти навіки моя! І тільки моя!» – таким був текст повідомлення, відправленого колишнім чоловіком.

«Як вчасно!» – подумала Тетянка. – «Зіпсувати один з найкращих моментів у моєму житті –це так у його стилі» . Вона судорожно подивилася на Богдана, який щасливо посміхався уві сні. А якщо це теж омана, і через деякий час виявиться, що кохання – всього-на-всього ілюзія? Від цих думок, що безжально шматували дівочу утопію, Бестію обпікало крижаним колючим маревом, і вона стрімголов кинулася навтьоки, вперто піддаючи газу, хоча байк і так уже мчав на повну силу. «Тікати! Тікати! – крутилося в голові, –  доки ще не пізно!»