Глава тринадцята.

Бійці на базі «Мітли» відпочивали до часу повернення дронів, потім замінювали збройові модулі та знову їх запускали. Так до закінчення всіх боєприпасів.
У вільний час хтось стежив за новинами у світі.
На всі планшети встановили Біблію і почали читати.
До того часу всі книжки про Чекаючий вже було прочитано та багато разів обговорено.

Через декілька днів після закінчення польотів, на базу «Мітли» навідалися шестеро військових зі штабу, з ними був і командир загону що відпочиває у сільському клубі, і той хто показував Завгоспові базу...
Чому саме цей цивільний отримав ключ від бази та позивний «Завгосп» ніхто в нього так і не запитав, бо тепер то не має значення...
Всі штабні орієнтувалися на базі краще ніж бійці що проживають тут майже два тижні, в кожного з них на руці є подібні керамічні браслети, але іншого кольору...
Чи то вони насправді ті самі нолди, чи бійці з цього ж світу та часу які раніше жили на цій базі та виконували інші завдання ніхто не питав.
Було більш важливе запитання, яке ніхто так і не наважився висловити: «Чому ті нолди не припинили цю війну раніше? Чому ті, хто мав можливість наказати за кілька днів „вимісти“ росіян з усього світу назад до росії, віддали цей наказ лише зараз, а не раніше на кілька років та кілька сотень тисяч людських життів?..»
Дехто сам для себе знайшов відповідь. І роздуми над книжками про Чекаючий дали деякі підказки... Хоча про нолдів там не дуже багато повідомляється.
«Нолди, чи якісь інші спостерігачі мабуть сподівалися, що через труднощі війни всередині людей має прокинутися якась краща частина. Але загальною масою частіше люди раз у раз виявляють себе з гіршого боку...
І це далеко не перша війна за якою нолди спостерігають, судячи з їхнього повідомлення...
Чомусь саме зараз вони вирішили так помітно втрутитися в хід історії...
Припинили війну, в ході цього встановили суворі правила та показали що здатні карати за їхні порушення...
Хоча хто може зрозуміти плани та мотивацію невідомих прибульців?
Може бути що вони кілька сотень років вивчали розвиток людства у природних умовах...
Досліджували війни та мирні часи... Може тепер новий етап дослідження?
Мабуть, тепер почнуть спостереження за життям світу в умовах цих обмежень та суворого зовнішнього контролю... А особливо за поведінкою росіян в ізольованій росії. Багато з яких до того їздили куди очі поглянуть та робили майже все що заманеться...
Скоріше за все якось вплинути на цих дослідників світової історії та психології людей ми не можемо.
Бо навіть не знаємо напевно про їхнє існування, фантастичні книжки то не надто достовірні докази.
Тому залишається тільки зробити висновок з роздумів та продовжувати жити...
Намагаючись робити шматочок світу навколо себе хоча би трошки краще...»

Бійці отримали від командира документи про звільнення з військової служби у резерв.
І наказ зберігати вдома у спеціальних контейнерах все особисте спорядження та зброю що входять до комплекту бійців «Мітли»...
До того часу коли знову може з'явитися потреба наводити порядок у цьому світі...
Речі склали до контейнерів та розмістили по вантажівках. Кожен водій попрощався з «Великим Жуком», де і надалі залишається його позивний...
Чи доведеться ще коли небудь зустрітися...
З одного боку, кожен з них буде радий знову поганяти на цих приємних всюдиходах...
З іншого, краще нехай ніколи не буде потреби наводити мир у цьому світі за допомогою такої потужної зброї...
Базу знову перевели у режим консервації... До приїзду тих хто займається технічним обслуговуванням машин, поповненням боєкомплекту та інших припасів.
Аби все було напоготові у будь який час.
Бійців розвезли по домівках, бо тепер в Україні немає війни та окупації...
Час відновлювати мирне життя...
Але забувати уроки війни не можна...