Глава сьома.

На базі завантажилися новими контейнерами та поїхали в новому напрямку.
Вже пішли між собою балачки про те що було б добре мати таку машину для цивільного життя, особливо якщо у селі жити... Навіть озброєння у мирний час не дуже потрібне...
Десь на природу на кілька днів поїхати... Рибалити прямо з машини посеред води... Який вантаж перевезти... Чи замість того трактору на поле пустити...
І заряду в батареях на кілька років вистачить...
І маленькі спостережні дрони штука гарна... Не лише для дітей, а й для батька цікава...
І оті ноутбуки - трансформери, такі легкі та потужні хіба що для космонавтів виготовляють...
Під час третьої поїздки почали сприймати жуків не як дивину, а як нормальні машини, всі інші мають бути на них схожі...
Від думок про те що скоро знову доведеться користуватися мікроавтобусами, пікапами та чим буде, всередині у багатьох починає шкребти...
Дехто мимоволі ніжно погладжує кермо чи броню жука... Вони разом лише перший день, розлучатися скоро, чи доведеться колись ще зустрітися... Все ж таки гарні машини...
Добре було б мати таку саму чи маленьку цивільну схожу на неї, як у тій книзі що Завгосп казав... Треба буде запитати назву та пошукати в інтернеті...

Цього разу зелені літачки прямують до величезної сірої плями що позначає майже весь світ...

Десь серед полів зустріли колону з десяти звичайних військових вантажівок. Не зупиняючись розійшлися. «Жуки» легко пішли бур'янами, залишили дорогу втомленим бійцям на запилюжених камазах та уралах. Ті лише помахом рук у бік суцільної броні змогли подякувати...
Кожна команда має свою задачу, не до балачок...
Але все ж таки приємно побачити серйозні броньовані машини з жовто-блакитними прапорцями...