Глава шоста.

Для другого запуску поїхали в інший бік, за п'ятдесят кілометрів. І для маскування місцезнаходження бази, і через бажання покататися, і через наявність там великого водосховища...
Довелося проїхати краєм одного села. Деякі жителі махали руками, вітаючи великі військові машини з жовто-блакитними прапорцями. Інші навіть не почули що поряд проходить велика колона... У селі тракторці працюють гучніше...
Запуск проводили з поля, де нещодавно було зібрано хліб.
Відбувається це настільки звично, ніби все життя так роблять, а не тільки сьогодні про ці дрони дізналися... Автоматизація процесів то зручна річ...
Краєм поля помічені четверо місцевих хлопчаків років шість-десять. Вони не дуже й ховалися. Голосно ділилися своїми враженнями, розмахуючи руками...
Малечу запросили на екскурсію, за умови що про це все можна буде розповідати лише найближчим друзям та родичам.
Не можна казати не дуже знайомим та в інтернеті...
Патріотичне виховання у хлопців на висоті. Знають про військову таємницю, про те що населення допомогає своїй армії. Чули про шпигунів, диверсантів, зрадників, посібників ворога...
Біля машин хлопчаки поводилися наче діти... Хоча вони й насправді ще діти...
Оглядали запуск дронів, навіть за кермом посиділи...
Подивилися за літачками на екрані... Як зелені літачки прямують до жовтої плями окупованих територій...
Під кінець запуску спостережні дрони оглянули водосховище.
Командир дозволив прокласти маршрут так аби перетнути по воді у найширшому місці...
Колона машин хутко залетіла на пагорб. Не зупиняючись помчали вниз до дзеркала води...
Ближче до берега схил став ще крутішим.
Пішки довелося б іти обережно. Звичайні машини треба було б залишити ще на вершині, де є майданчик для відпочинку з оглядом на водосховище...
А «Жуки» впевнено трималися за землю і пішли у воду...
У кабінах здійнявся задоволений галас... Оце так справжні іграшки для дорослих хлопчиків...
На просторій воді машини були трохи схожі на каченят у запруді — так само стрімко і впорядковано перетнули кілька кілометрів та вибралися на берег...
За ними спостерігали два рибалки на містках... Один навіть привітно підняв руку...
Пізніше односельці довго не вірили тим рибалкам що машини можуть плавати водосховищем наче качки та ганяти по тих схилах де навіть корови до води не йдуть...
Вважали те черговою рибальською байкою, як про дуже велику рибу... Цього разу дуже великі машини і теж десь поділитися, тому немає чого показувати на підтвердження своїх слів...
Так би і не повірили, ледь до бійки не дійшло. Вирішили б що остаточно завралися...
Якби не були відведені на місце де під самим берегом у багнюці залишилися сліди багатьох великих коліс...
Немає такої гуми на жодних тракторах... І де б оті трактори з води виїздили...
На знак поваги до розповідачів у селі відбулася тиха незапланована п'янка... Через яку майже всі сільські чоловіки в цей вечір свої роботи не завершили... Але то вже інша історія...