5.

* * *

Семестр закінчився непогано, навіть краще, ніж Катя очікувала. Всі заліки позаду. Той, з алгебри, навіть вчительку приємно здивував: вона похвалила Катю Сичик перед класом, і Сергій був страшенно гордий, що це він допоміг.

Наближались канікули, і Катя вже знала, чому їх присвятить: треба вирішити, як їм з Сергієм далі бути.

В останній день, коли їм завантажили в ноути табелі з оцінками,вони з Сергієм ішли зі школи удвох. Настя свій табель отримала напередодні.

- Тебе батьки не сваритимуть за оцінки? – поцікавився Сергій.

- Хтозна. Може, й сваритимуть. Принаймні, в малої точно були кращі.

Сергій зареготав:

- Хай-но довчиться до дев’ятого класу! Все ж значно складніше, ніж в попередні роки!

Що правда, то правда – шкільну програму легкою не назвеш!

- А тебе? – спитала Катя. – В тебе ненабагато вищий процент, ніж у мене.

- Бурчатимуть. Але мама завжди бурчить. Я вже звик, мені по барабану.

Процент успішності вираховувався просто: із максимальної кількості балів, які можна отримати за семестр (тобто, по дванадцять за кожний предмет), вираховували бали, реально отримані учнем. В Каті вийшло сорок чотири відсотки, в Сергія – п’ятдесят шість. Далеко їм до відмінників...

- Що робитимеш на канікулах? – поцікавилась Катя.

- Ой, ще не знаю! Тато приїде на самісінький Новий рік. Тридцять першого числа. Поїхати нікуди не вийде, але він пообіцяв, що влаштуємо якусь родинну розвагу в місті. А ти? На дачу, як і збирались?

- Так.

Каті дуже хотілось запросити Сергія на зимову дачу хоч на день. Але вона знала, що батьки цю ідею ніяк не схвалять. Особливо при тому, що вони з Сергієм ще не знайомі. Треба буде запросити його до себе на день народження – це в березні...

- А коли в тебе день народження? – знов спитала вона.

- Другого травня. Десь перед тестуваннями.

- Ох, ти хоч про тестування не нагадуй!

Катя мала рацію – вчителі не забували учням нагадувати, які важливі ці тестування в кінці року... Батьки Каті були іншої думки: до десятого класу все одно переведуть, максимум, на що ті результати вплинуть – на вибір профілю. Але тут уже сама Катя була спокійна – на точні науки вона точно не піде, а найгірші результати будуть саме з них.

А от Сергій, може, якраз на точні й піде. Ех, знову переформують усі класи...

- Чого засумувала? – спитав Сергій.

- Останній рік вчимося разом. Перший і останній.

Сергій засміявся:

- Знайшла чим журитись!..

Настав час прощатись – вони стояли перед будинком Каті.

- Слухай, а з твоїх вікон не дивляться на нас, як ми щодня ходимо? – раптом подумав уголос Сергій.

- А кому дивитись? Вдома нікого немає. Тільки Настя інколи, ти ж сам знаєш. А от сусіди можуть.

Катя відповіла на питання, хоча Сергій не так питав, як розмірковував.

Він узяв дівчину за руку...

Взагалі, після того, як уперше притримав її за плече, Сергій часто торкався до неї. То теж за плече, то за руку схопить, а один раз, коли в школі Катя посварилась із Настею, він жартома схопив подругу за лікті і гукнув:

- Настю! Тікай! Я її тримаю!

Але обійняти чи поцілувати жодного разу не наважився.

- Ну, бувай! – от до чого вони обоє звикли, то це до прощання з рукостисканням. – Хороших канікул!

- Тобі теж...