Не знаю про що писати котостаттю... Похід з батьком до магазину? Ось вибрали продукти, йдемо до кас, працюють дві, до якої ж піти? Вирішили підкинути монетку. Поки підкидали і дивились, що випаде, жінка, яка стояла поряд, дивилась на нас, як на ідіотів. Брови підняла, очі випучила. Дівчино, якщо ми підкидаємо невидиму монету, бо в нас немає видимої, то не привід дивитися на нас, як на інопланетне диво.
Прийшовши додому, зрозуміли, що маму і на 5 хвилин залишити не можна, вже зайнятись їй нічим, вже щось начудила, а нам не каже. А гладильний апарат (кішка) , на який ми залишили маму, взагалі з обов'язками не справляється, тільки жерти і вміє. Ніхто нас не зустрічає, нікого не бентежить, де ж ці два інопланетяни цілу годину блукали. Гукали-гукали — нуль емоцій.
В результаті, ми лежимо на дивані, розмовляємо про буття, раптом заявляється мама і каже, що коли це ми прийшли і чого це вона нас не бачила. Ще й винні зостались.
Відредаговано: 12.08.2023