Сьогодні я шукала собі підробіток. В OLX. У списку, який я пролистувала, була вакансія кур'єр...
Моя координація у місцевості на стільки хороша, що коли я шукала дитячий садок по навігатору, я знайшла три таких, однаковісіньких, розташованих поряд. Я блукала з годину, щоб знайти той клятий дитячий садок. Я почувалася, ніби пройшла всі 9 кругів аду. Потім, як виявилось, той дитячий садок, знаходився напроти мого дому. Я розчарована? Ні. Чи я в цьому впевнена? Ні. Не знаю навіть, як так можна було ходити колами, щоб вийти до мого дому.
До речі про наярювання кіл. В ліс мене взагалі не можна пускати, грибів не знайду, заблукаю і стану жити з кабанами. Хоча, кабани і гриби їдять, і жолуді, то може й мені перепало б.
Суть у тому, що я постійно блукаю, і зазвичай, це трапляється біля мого дому, вийшла і вже заблукала.
...Тому ніяким кур'єром мені бути не можна. Особливо якщо доставляти їжу. Ситуація: я заблукала, подумала, що все, не виберусь, і потихеньку починаю під'їдати пакунок. Стопчу* все, що там є, а потім виберусь до своєї хати. Тому продовжу шукати підробіток, де мої прекрасні навички блукання не знадобляться.
*Стопчу — з'їм.
*Наярювання — постійне ходіння по одному шляху.
Відредаговано: 12.08.2023