Розділ 9.

                                                                   Замість епілогу.

 Дорогі земляки! Прийміть мої щирі вибачення за те, що мені не вдалося підписати той контракт, і в нашому місті данці так і не почали варити своє пиво… Але, знаєте, подумав я: а чи потрібне нам те іноземне пиво? Наша вода настільки добра, що ми самі могли б вразити європейців власними марками пінного! А, можливо, продавати нашу воду як природну, мінеральну, без жодних добавок?

 Цей лист я пишу вам із Копенгагена, де ми з Маріаною оселилися дев'ять місяців тому — після того легендарного Дня залізничника, коли я вперше зустрів дівчину своєї мрії. І сьогодні в нас народився син! Назвали ми його Карлом, на честь тієї торгової марки пива, завдяки якій наші долі перетнулися.

 На жаль, у той День залізничника до Запоріжжя приїхав якийсь бос із головного офісу «Карлборга» і побачив сцену в кабінеті Маріани, де ми займались «біохімічними дослідженнями»... В результаті Маріану звільнили, а я вирішив, що в Україні мене вже нічого не тримає, й поїхав за нею до Данії.

 З того часу, як ми покинули Україну, ми працюємо у компанії, що продає по всій Європі питну воду, здобуту із гренландських льодовиків. І знаєте, з того часу ми жодного разу не дегустували алкогольні напої. Ведемо здоровий спосіб життя, чого й Вам щиро бажаємо!

Ваш Роман.

P.S. А ще, земляки, пам’ятайте: підвищувати «градус» цілей у житті — це завжди краще, ніж понижувати!

25.01.2025 р.

 Шановні читачі, якщо ви читаєте це оповідання не на сайті booknet.ua, - книга скопійована без дозволу автора. Переходьте, будь ласка, на мою офіційну сторінку, де ви прочитаєте безкоштовно й інші мої книги: https://booknet.ua/rodoslav-svtlann-u10881680

Родослав Світланін

.