День Святого Миколая

Надворі було темно. Годинник пробив восьму вечора. Вулицями міста гуляв маленький хлопчик. Йому давно вже час додому, а він заблудився.Ось він повернув на ліво і вийшов на центральну вулицю. Повсюдно відчувався дух свята, куди не глянь, кругом був святковий настрій. Іванко ( так звали хлопчика) пройшов ще кілька десятків кроків і побачив перед собою маленький Дитячий Будинок номер 58. Цей будинок він пам'ятав як ніщо. Онде його група, а поряд - сусідня. А на першому поверсі стоїть стара вихователька Лідія Петрова і свариться на когось пальцем. Вона дуже сувора її слід остерігатися. Іванко тихенько прочинив стареньку хвірку і зпйшов на подвір'я. "Тільки б не глянула у вікно" - подумав хлопик. Іванко обійшов будинок і відчинив заднє вікно. Потім переліз і опинився і кінці коридора першого поверху. Коли зайшов у роздягалку то скинув верхній одяг і пішов на другий поверх. В коридорі зустрів своїх одногрупників. Діти його не любили бо Іванко прибув з багатої сім'ї, а до дитячого будинку потрапив внаслідок загибелі його батьків в автокатастрофі. Іванко непомітно зайшов у групу. Тут він зустрів свою єдину подругу Тетянку.

- Тетянко, а ти не знаєш, що сьогодні за свято? 

- Та сьгодні ж День Святого Миколая

- А що ти робиш? 

- Я пишу йому листа. Кажуть, що як написати листа Святий Миколай виконає твоє бажання, або принесе подарунок. 

Іванко теж сів за столик, взяв листок і ручку і почав писати. Через двадцять хвилин він він поклав ручку, склав листок у літачок, відчинив листок і запустив літачок.

​​​- Іванку, що ти робиш? - запитала Тетянка.

​​​​- Тепер і в мене буде свято! - радісно відповів хлопчик.