Я вже вдома?

- Ну як подорож? - почувся голос Оберігача.

   Ден потроху почав приходити до тями. Він був настільки стомлений, ніби не спав цілий місяць.

- Я вдома? - Хлопець вже стояв у образі людини. Він протер очі і побачив радісне та трохи таємниче обличчя Оберігача.

- Так, ти в реальності Землі. Я бачу, ти дістав Камінь.

- Дістав, мені коти допомогли, розповіли що і як, - Ден відразу згадав того незнайомця, який розповів про небезпеку з Оберігачем.

- Ну давай Камінь життя мені. Я тебе вилікую, - Оберігач простягнув руку.

   Ден з побоюванням віддав Камінь.

   Обличчя Оберігача розплилося у злісній усмішці. Очі стали збільшуватися. Ден по-справжньому злякався, - То ти мене вилікуєш? - нервово запитав він.

Оберігач перевів погляд з каменя на хлопця.

- Так, так, звичайно, тільки мені потрібно, щоб ти перетворився у Орла.

Ден без вагань так і зробив, почав ширяти біля Оберігача.

- Зупинись на місці, а то я ніяк тобі не допоможу.

Ден завмер в повітрі.

Оберігач зняв капелюха.

- Знаєш, ти дуже непоганий хлопець.

- До чого ці слова? - запитав Орел.

- А тому що ..., - Оберігач не доказав і швидким рухом руки спробував накрити Орла своїм вогняним капелюхом. Але Ден встиг вислизнути з вогняної пастки і лапою вибив з рук Оберігача Камінь життя. Піймавши його, Ден зробив у повітрі декілька обертів і прискорившись відлетів від Оберігача на безпечну відстань.

- Ти ж розумієш, хлопче, що не сховаєшся від мене, Земля кругла, Дене, - знову цей голос луною пройшовся в голові орла.

Але Ден звільнив свій розум від різних думок і голос Оберігача зник.

Він розвернувся спиною до вбивці і відчував палаючий погляд позаду.

- Все добре, все буде добре, - Орел поринув вперед до незвіданого з Каменем Життя.