Ситуація ускладнюється

   Будівля всередині виявилась меншою, ніж це здалося зовні. Першою кімнатою була їдальня, кілька столів стояло в ряд, на деяких лежала їжа: овочі та соки. В кінці приміщення обідали охоронці, час від часу злісно зиркаючи на всі боки. Ден тихенько прошмигнув і зачаївся під столом.

- Як же вони мене не помітили? - орел побачив в найвіддаленішому кутку двері з написом "Ув'язнений". Він почав повільно просуватися вперед під столами. Пси голосно говорили про війну й погоду та навіть не підозрювали, що зараз під їхнім носом прокрадається непроханий гість. Ден вже був під останнім столом, за яким обідали собаки.

- Тут, напевне, я вже не прослизну, - подумав Ден.

   Раптом перед дзьобом орла впала недогризена скибка кавуна, за якою потяглася волохата лапа охоронця.

   Ден закрив очі, зараз його зловлять, і на цьому все скінчиться.

- Що там, хто там?! - заревіли охоронці і стрімголов побігли до дверей, за якими чутні були незрозумілі крики. Виявилось, що це пси ззовні з усієї сили вибивали двері. Але Ден скористався цим моментом, швидко вибіг з-під столу і кинувся до дверей. Вони виявилися закритими.

- Ключі, де ключі? - орел підняв голову і побачив ключі, які висіли на цвяхові.

   Ден схопив їх і відчинив замок. Собаки вже розібралися зі своєю проблемою, зрозумівши, що по той бік дверей їхні товариші.

- Тут хтось чужий! Троє наших вбито! - кричали вони, вбігаючи в приміщення.

- Ось він! - в один голос завили собаки, помітивши Дена, і відкрили вогонь. Орел встиг заховатись за дверима, але зненацька налетів на пса, який був біля Мера. Вдвох вони впали на підлогу. Ден схаменувся першим, швидко закрив двері і з усієї сили вдарив охоронця дзьобом між очей.