Початок кінця

   Вже здалеку було видно базу собак. Кото-птахи сповільнилися, почали розвертатися. Ще мить, і Ден зрозумів, що вони залишають його.

- Що ви, куди? - Ден вже хотів летіти назад, але не зробив цього.

- Вони привели мене сюди, їхня місія закінчена, а моя тільки починається, - мовив він пошепки.

   Орел почав тихенько опускатися. Торкнувшись землі, почав роздививлятися навкруги і прокрадатися до собачого лігва.

- Так, бачу трьох охоронців.

   Один охоронець стояв у будці, а двоє біля шлагбаума, за яким дорога роздвоювалась. Одна вела кудись вправо, а інша, менша, ледь помітна, петляла до дверей будівлі, схожої на звичайний міський цирк. Іншого входу не було. Потрібно прориватися тільки через головний вхід.

- Як мені туди прослизнути? - Ден почав вигадувати різні комбінації. Нічого не придумавши, вирішив діяти за ситуацією.

   Орел взлетів. Це помітили охоронці. Вони вмикнули прожектори, щоб вистежити непроханого гостя. Світло впало на орла і на мить осліпило його. Пролунала автоматна черга... Щось гучно грюкнулось об землю.

- Ідіть, огляньте, що там, - мовив охоронець з будки.

   Двоє собак, крадучись помалу підходили до місця, де щось впало. Перший зупинився віддалік, а другий наблизився до тіла і пхнув зброєю під крило птаха.

- Якийсь птах. Мертвий. Вирубай прожектор, - крикнув він.

   Перший вже йшов назад, як раптом роздався зойк і щось впало. Пес різко обернувся і побачив свого напарника, який лежав без тями з розпростертими лапами в різні боки. А птаха, якого вони щойно підстрелили, вже не було.

   Почувши незрозумілі звуки, собака підняв голову. Та останнє, що він зміг побачити в своєму житті - це стальні кігті, які вп’ялися йому прямо у вічі.

   У цей час охоронець в будці, почувши неладне, панічно намагався викликати підмогу, але орел наніс випереджальний удар. Він з усієї сили влетів у вікно і пронизав псу груди гострими, немов леза, пір'ями…