Пральня

   Вони зайшли в заклад з яскравою вивіскою "Пральня". Цією будівлею виявилася звичайна кафешка. Посеред просторої зали сиділи за столиками котячі. Розмовляли, пили щось помаранчеве в прозорих склянках. На стінах висіли різні картини - да Вінчі, Мікеланджело і Моне. Тільки замість людей на картинах були зображені коти.

- Непогані підробки, - з насмішкою сказав Ден, показуючи на картини.

- Це не підробки, малюк. Ти що, не знав, що всі відомі художники були котами.

   Орел почав сміятися, подумавши, що його співрозмовник пожартував, але, побачивши серйозну морду кота, відразу замовк.

Вони підійшли до барної стійки.

- Нам, будь ласка, дві склянки молока: - Ден зразу зробив замовлення і знову побачив насмішкувату фізу вожака.

- Щось не так? - запитав він.

- Ти мультиків передивився вдома? Яке молоко?

- Що, дорого? Або закінчилося? - з непорозумінням запитав орел.

- Ми не п'ємо молока: - відповів кіт, - дай нам, будь ласка, дві склянки морквяного соку: - звернувся він до бармена.

- Одну хвилинку: - бармен відібрав дві здорові морквини та майстерно відправив їх у пральну машину, поставивши на режим швидкого прання.

- Морквяний сік? Ти серйозно? - ніяк Ден не міг заспокоїтися.

- Ти що не будеш? - здивувався Головний.

- Буду звичайно. Але ви не повинні їсти овочі або пити їх. Як на мене, котячий раціон це молоко, риба, м'ясо. Можливо, я не правий? - орел трохи підняв тон, через що його почув весь бар.

   Всі відвідувачі почали хором сміятися, деякі вже падали зі стільців. По кафешці рознеслось дружне несамовите котяче завивання. Дена розлютила така нахабна поведінка, він хотів щось сказати, але його випередив Головний.

- Дитинко, ми ніколи не вживали те, що ти тільки що назвав. Фу, яка туфта, - його почало трясти, - ми завжди їли і будемо їсти: помідори, картоплю, кабачки і пити різні соки.

- Беріть, будь ласка, - втрутився у розмову бармен, поставивши дві склянки соку.

- За рахунок закладу, - поважно вимовив він.

- Ні, ні я заплачу, - Головний витягнув з кишені три золотих злитки і поклав їх на стійку.

- Нехай буде по-вашому, - вдоволено промуркотів бармен.

   Головний Кіт мугикнув йому у відповідь, взяв сік і з насолодою зробив декілька ковтків.

- Чого стоїш, пригощайся! - запропонував він Денові.

   Орел залпом спустошив келих, чим здивував відвідувачів "Пральні". Потім крилом змахнув краплю з дзьоба і мовив, - Давай повернемося до теми про Оберігача.

- Ну давай, - протягнув кіт.

- Звідки ти його знаєш? Він переміщується сюди чи ти мандруєш до нього?

- Я тільки знаю, що він допомагає таким, як ти, - значуще підняв кіготь у повітрі.

- Він відсилає вас сюди. А ми розповідаємо, що потрібно зробити, щоб ви отримали Камінь життя. А розраховується Оберігач з нами зброєю та уламком щастя.

- Уламком щастя і зброєю?

- Так, світ тут небезпечний і жорстокий. Уламок щастя для нашого народу дуже важливий. З ним ми отримуємо силу, добро, радість і котяче задоволення, а зброя, я думаю, ти сам розумієш, для чого вона.

- Ви що, з кимось воюєте?

- Більше обороняємося від людей, собак, кротів та іншої нечисті. Та іноді нападаємо.

   Він взяв порожній келих Дена і кинув його у відчинене вікно. Орел був ошелешений такою дією кота, але промовчав, розуміючи, що будь-які дії тут невипадкові і несуть за собою якісь наслідки. Дійсно, через пів-хвилини з вікна, куди полетів брудний келих, повернувся назад чистий. Бармен зловив його в польоті і поставив на полицю.

У Дена вирвалося два слова: - Це як?

- Мої друзі там відкрили мийку. Звертайся при потребі.

- А собаки союзники людям? - раптово змінив тему Ден.

- Були раніше союзниками, та зараз вони - найлютіші вороги.

- Не може такого бути! Собака - найкращий друг людини! Щоб вони були ворогами - це просто неможливо, - впевнено сказав Ден.

- Ворогують вже близько двохсот років. Після того, як собаки усвідомили, що ними керують і їм дають команди істоти, які в кілька разів менше розвинені за них, піднявся собачий бунт. Вони пішли далеко в гори, де створили свою країну і тепер стоять на першому місці у нашому світі з продажу кавунів. У них потужна армія, хороший президент. До речі, у нас з ними зараз перемир'я. А на людей вони нападають дуже часто. Саме через собак люди живуть в злиднях. І саме з цими тваринами пов'язано твоє завдання.

   Ден замріявся, уявляючи собак, які йдуть з плакатами "Людство геть" або "Ми хочемо свободи" або ще гірше "Ніякі ми вам не друзі", а деякі в лапах несуть кавуни. Але в кінці розповіді він повернувся в реальність.

- Мені потрібно буде допомогти собакам? - запитав він.

- Ні, навпаки. Слухай мене уважно та не задавай питань.