День, коли всі почали зникати

Всі почали зникати. Буквально перестали існувати в цьому світі, і єдине, що залишалося від тих, хто зник - одяг. Отже фактично зникало саме тіло.
Це сколихнуло світ, змінило його моментально. Відразу ж активувалися різноманітні змі, прихильники теорій змов та інші суспільні верстви. Науковці не мали жодного пояснення що це могло бути, спочатку вважали, що це якась хвороба ( А як же, людям, потрібне пояснення, а якщо його не буде, тоді всі збожеволіють), але таких випадків ставало все більше та більше, а ворогуючі країни, в розпалі холодної війни, звинувачували один одного в створенні нової зброї. У світі був хаос.
***
Перший день зникнення людства я запам'ятав добре. Тоді було літо, дуже спекотно, я - молодий, перспективний веб дизайнер, що подорожує світом, паралельно працюючи, якраз винайняв хатинку біля карпатських гір.
Природа, спів птахів, свіже повітря та чаруючий гірський краєвид, більше нічого. Саме таке бажання зненацька з'явилося у мене. Тут немає нічого дивного, адже інколи всім хочеться втікти кудись далі від залізної руки міста.
Попри свою часткову ізольованість(часткову адже окрім мого будиночку було багато й інших, для таких людей як і я), я мав всі зручності : хороший інтернет для роботи, сучасну техніку для приготування їжі, велику кухню, ванну з туалетом,  чудове подвір'я з альтанкою, де, до речі, найбільше робочого часу я й проводив.
Я не хвилювався взагалі, адже закінчував свій останній проект, в якому була стовідсоткова впевненість. В думках  мріяв про те, як проведу свої вихідні та навіть планував запросити найближчим часом друзів, щоб разом провести час на природі. Але вже на той момент я ні з ким з них не зміг зв'язатися...

***
В той день кожний телеканал, телеграм канал, інтернет-паблік кричав про цю новину. Я тоді вирішив зробити перерву та зробити молочний коктейль. Ввімкнувши телевізор дізнався:

— Дівчина 27 років зникла безвісті в Паризькому метро на очах повного вагону людей.

Згодом почув ще:

— Випадки зникнення продовжуються та поширюються всім світом. Тисячі, ні, навіть десятки тисяч користувачів пишуть, що хтось з їхніх родичів зник, хтось не відповідає, а хтось буквально зник на очах.

До мене почали телефонувати знайомі, в першу чергу батьки. Я хвилювався за них, але з ними ніби було все гаразд. Батько колись працював у відомій в свій час українській газеті, де був редактором, у нього залишилося багато знайомих, що майже відразу попередили його про це.

— Настає кінець світу, — плакала мати.

І справді був повний хаос. За одну добу зникло більше тридцяти тисяч людей. Вже в перший день я не міг зв'язатися з однією подругою, ніхто не міг, але найгірше було попереду...
***

—Найбільше людей зникає у великих містах. — таку статистику я прочитав наступного дня.

Ця новина підбила народ їхати в села, маленькі містечка, щоб врятуватися. На трасах всього світу утворилися величезні затори та аварії. Це було здебільшого через зникнення людей посеред поїздки.

Паніка. Справжня паніка.

Найбільша трагедія на мою думку була через тиждень. Я тоді як завжди зв'язувався з батьками та друзями(робив це майже щогодини), щоб впевнитися, що з ними все гаразд. Все більше моїх друзів перестало мені відповідати.

Єдиним моїм бажанням було провести останні дні зі своєю родиною, але в поточні ситуації це було не можливо. Вони знаходилися на іншому боці країни...

Аж ось несподівана новина: " Через зникнення пілотів та половини пасажирів, на страшенній висоті літак втратив керування. Згодом він розбився".

***

Я чую плач матері по телефону, яка молиться Богу, щоб ця трагедії обійшла нас боком, але марно. Тато зник....

В змі повідомляють про зникнення президента США, а населення планети вже скоротилося в двічі. Наш уряд теж зазнав втрат.

***

Буквально щойно я курив на дворі цигарку, яка стала першою та останньою в моєму житті. До мене підійшла дівчинка, та подарувала польову квітку, зауваживши, що курити - небезпечно для здоров'я. Вона зникла на моїх очах.

Я зайшов в середину будинку та закрив усі вікна. Я відчував як щось всередині мене зникало, буквально переставало існувати. І ось я вже хочу страшено спати...