3 розділ

Як і обіцяв Раян він заїхав за мною. Припаркувавшись біля будинку своїм мерседесом, він вийшов до мене, щоб помогти узяти мій чемодан.
-  Привіт.
-  Привіт. Ти все взяла? – спитався він беручи мою валізу.
-  Та.
-  Добре. То наш літак о чотирнадцятій?
-  Та. Ми встигаємо?
-  Ну звичайно. Зараз тільки одинадцята.
Решту дороги ми говорили про все. Ну все як завжди. А якщо точніше, говорила  я а він слухав.
В нас так завжди було, ще з дитинства. Я весь час лізла до нього і хотіла з ним говорити. А він хоч спочатку і втікав від мене, все-таки привик. Ну і наша дружба триває ще й досі.
Заїхавши на парковку аеропорта, Раян шукав місце ближче до входу, щоб не потрібно було дуже далеко йти.
І ось коли ми врешті знайшли місце, він зразу вийшов і оплатив його на цілий тиждень. 
Я побачивши, що Раян пішов до багажника, вийшла, щоб одразу взяти свою валізу.
Отримавши її, я одразу поклала свій рюкзачок, в якому були всі потрібні речі для перельоту, а саме документи, книжка і всякі дрібнички.
Побачивши як я метушусь біля своєї валізи Раян одразу засміявся,здається це виглядало дуже смішно.
Після цього довго не думаючи ми рушили в сторону входу, а я віддавши йому квитки вирішила просто йти за ним, бо тільки з ним я останнім часом можу все кинути і просто плисти за течією.
Він та людину якій можна довірити все, це я дуже добре зрозуміла, коли місяць тому розійшлася з своїм хлопцем, він мені зрадив.
В цей момент мені нічого не хотілось, але навіть після найтемнішої ночі сходить сонце. Тому коли я це повідомила Раяну, той одразу приїхав до мене з упаковкою великого морозива, чіпсами і з декількома банками пива.
Я ому все виговорила, та він лиш слухав, і цього мені саме бракувало. Розказати комусь, щоб мене ніхто не перебивав, не вставляв своїх п’ять копійок. А просто обійняв.
Він не багатослівний, але його підтримку можна зрозуміти і без слів.
Я от чесно не розумію що не так було Люсі.
За роздумами я навіть не зрозуміла як ми пройшли весь контроль і навіть здали багаж, тому тепер лишилось тільки чекати на літак. Дякувати Богу, що чекати не довго.

*****
І ось через декілька годин ми в аеропорту Каліфорнії. 
Раян одразу пішов орендувати автомобіль, а я лишилась чекати його, щоб не волокти всі наші валізи. Добре, що чекати треба було не довго. І вже через п’ятнадцять хвилин ми йдемо до місця де нас чекає новенький хьондай.
Поклавши наші валізи я одразу застрибую на пасажирське сидіння. Ви не подумайте я маю права, просто мені інколи не хочеться сідати за кермо. А особливо коли їде Раян. Я ліпше посиджу збоку і почитаю, ну або подивлюся по всіх сторонах, адже тут дуже красиво. 
Я дуже люблю приїжджати в Каліфорнію, адже тут дуже тепло цілий рік, а я ще той змерзлюк, ну і через те що тут дуже тепло, і тут неймовірний океан особливо ввечері, коли заходить сонце, ну або на світанку.
Їхати треба було добрих дві години, але коли я включила свій плів-лист, мені захотілась, щоб ця дорога тривала довше.
І от коли заграла Call Me Maybe я перестала стримуватись, і просто почала співати її на весь голос.
Раян сидячи поруч зі мною почав сміятись.
-  Що таке? – спитала я.
-  Та нічого, все таки тобі реально слон на вухо наступив.
-  Ти що! Мені ж повинні дати греммі за мій талант.
-  То чого ти зараз не співачка?
-  Та бо, якби я стала співачкою, інші б навіть не мали шансу стати популярними.
-  Ну самооцінка в тебе точно як слон. – жартує він.
-  Не переживай то тільки біля тебе вона така.
-  Та ти що. – вигнувши брову він зиркнув на мене.
-  Ти думаєш я брешу.
-  А що ні.
-  Ну добре, хай буде по твоєму. Нам ще довго їхати?
-  Та ні. Ще один поворот і ми біля будинку.
-  О супер. Скоріш би всіх побачити, а то я вже скучила за всіма.
-  А там вже хтось є?
-   Я думаю має бути Лука, адже він зняв цей будинок.
-  Дивись майже приїхали. – показує він головою вперед.
І на горизонті появляється він. Будинок.
Він стояв на самому березі, майже біля самої води. Це була сучасна будівля з прямими лініями, побудована з бетону, світлого дерева та великого скла. Весь фасад був прозорим, тому здавалося, що море заходить прямо всередину кімнат.
На другому поверсі одна частина кімнати виступала вперед, наче балкон без стін, що висить у повітрі. Через величезні вікна було видно затишне світло ламп всередині, яке приємно контрастувало з прохолодним вечірнім небом.
Біля самого будинку зробили невеликий власний пляж. Прямо на піску стояли дерев’яні крісла, повернуті до океану. До них вели зручні дерев’яні стежки, щоб було зручно ходити.
Навколо панував спокій. Небо було ніжно-рожевим від заходу сонця, а на воді виднілися легкі хвилі. Це було ідеальне місце, щоб просто сидіти в тиші та слухати шум моря.
Ми припаркували машину на під’їзній доріжці біля будинку.
Коли ми доставали свої валізи, то відчули, що двері будинку відкриваються, і з нього вибігла маленька дівчинка в рожевих шортах і білій футболці. Волоссячко зібрано в два хвостика, які на вигляд були схожі на дві паль мочки.
-  Олллллі. – кричала Софі, прямуючи прямо до мене. А я не довго думаючи кинула все і присіла, щоб зловити маленьку дівчинку.
-  Привіт сонце. – сказала я обнімаючи дівчинку. Та вона не це нічого не відповіла, лиш сильніше обняла мене.
-  Софі дай тітці достати валізи. – Сказала Кайла виходячи з будинку, і одночасно сміючись з своєї маленької донечки. Кайла  була вища від мене, в неї дуже гарна підтягнута фігура, ну це не дивно, адже вона працює фітнес тренером і недавно відкрила свій фітнес зал, ну і дуже гарні, ніби блакитна лагуна очі і дуже світле волосся, що передалось моїй племінниці. Я завжди люблю жартувати, що дякувати Богу Софі дуже похожа на свою маму, а не на свого батька, бо ще одного Луку я б не витримала. Але насправді це мале сонечко взяла все краще від своїх батьків.
-  Ти що Кайла ти ж знаєш як я її обожнюю. – сказала я беручи дівчинку на руки, прямуючи їй на зустріч.
-  Як ми тебе вже давно не бачили. - Обнімаючи мене сказала вона. – і тебе Раяне. – а це сказала вона коли в її поле зору впав Раян.
-  І я за тобою скучив. – уже дав голос Раян.
-  Ходіть в будинок, ви напевно змучились з дороги.
Після цього вона забравши в мене Софі, щоб я змогла взяти свої речі, повела нас в будинок.