Розділ 13. Жінки на вечір

Ревнощі, які лякають саму героїню.
Аня вперше відчула це ввечері, коли повітря в домі пахло чужими парфумами.
Не її. Не для неї.
Вони з’явилися легко — жінки, створені не для себе, а для погляду.
Кожна йшла так, ніби знала: кімната належить їй ще до того, як вона в неї увійшла.
Аня стояла осторонь.
Маленька пляма серед світла.
Тінь у дзеркалі, яке дивилося повз неї.
Вони сміялися — голосно, без обережності.
Сміх ковзав по стінах, різав слух, ніби нагадував: тут для нього місце є, а для тебе — ні.
Він був поруч.
Його погляд ковзав по кожній із них — швидко, звично, без ваги.
І жодного разу не затримався на Ані.
Вона хотіла піти.
Розчинитися у дверях, у темряві коридору, у власній непомітності.
Стати чимось, чого не потрібно помічати.
— Ти дивишся? — почула вона голос жінки з легкою усмішкою. — Знаю, тобі цікаво.
Аня похитала головою.
— Ні… — прошепотіла, і її голос прозвучав слабше за власне дихання.
Серце билося так голосно, що, здавалося, його почує весь дім.
Кроки віддавалися в грудях, наче удари.
Вона вчилася не дивитися.
Не дихати.
Не бути.
Але ревнощі не піддаються правилам.
Вона помітила дрібниці, які він, здавалося, не вважав важливими:
як легко він торкався їхніх рук,
як сміявся з жартів, які не були смішними,
як знову й знову не помічав її.
І тоді в ній піднялася злість.
Тиха, гаряча, небезпечна.
— Я… — почала вона.
— Що? — його голос був спокійний, але гострий.
Аня замовкла.
Слова виявилися надто маленькими для того, що вирувало всередині.
Вона стояла перед ним крихітною фігурою, а в грудях — буря.
— Ти дивишся, — сказала нарешті. — Але ти мене бачиш?
Він перевів погляд.
Зупинився.
— Бачу, — коротко відповів.
Це слово не полегшило.
Воно стало ще важчим.
У цю мить Аня зрозуміла:
бути поруч — не означає бути потрібною.
Того вечора в ній народилася ненависть.
Невелика, але вперта.
До нього.
До жінок.
До себе.
У своїй кімнаті вона плакала, стискаючи подушку.
Сльози текли без звуку.
Їх чула тільки тиша.
І ще — вогонь у серці, який шепотів:
Я тут.
Я не зникну.
Навіть якщо ви хочете, щоб я була порожнім місцем.