— Вітаю, Ваше пасивне вміння «Панцир жука», — прокачалося до «Яєчна шкаралупа», та отримало рівень, — 8. — більш емоційним голосом ніж зазвичай, повідомила мені система.
— Не нудьгуй, Лис, давай, та загадку відгадай! Швидко рівень ти здобудеш, — якщо відповідь озвучиш!
— Засмерділо за вікном, усіх оформили в дурдом?
— Знаю! Це коли я здуру, начепив плащ старого, смердючого дідокриса! — впевнено відповів я.
— Так не чесно! — видала мені ображено система! Ти знав!
— Ясен пень, знав! Особливо про сморід. Дурдом почався набагато раніше.
— Гаразд... — зовсім уже засмучено, зітхнула система і подарувала мені наступний рівень. Але потім, знову задзвеніла своїм радісним єхидним голоском, завдаючи удару у відповідь за невдалу загадку:
— Увага!
У Вас змінилися параметри прив’язаного живого предмета:
— Зачепистий Посох-М’ясник, втратив усі накопичені за 4 тисячі років зарубки, і повернувся до своєї первісної модифікації, — Палка-колупалка «Прищавий Незайманець»«, — 136 рівня.
Одноручне знаряддя, хлопчика-збирача кавових зерен із виділень слимака.
Виготовлений із жил кривавого дуба.
Вміє мутувати. Живиться енергією смерті. З віком стає міцнішим.
«Треба ж! Палка-колупалка. Та ще й Прищавий незайманець...» — у мене в голові промайнуло з мільйон майбутніх жартів на адресу зарозумілого дрючка. Але їх безпардонно перервали черговою нісенітницею.
— Увага!
Сморід, ой соррі, зв’язок, встановлено.
На вас надітий живий і жахливо пошарпаний, предмет.
Дірявий Плащ-Живодер, — 299-го рівня.
Сплетений з Ікластого Плюща-Сироїда.
Знаряддя тортур, і за сумісництвом елемент одягу Крукського ката третьої категорії.
Професійні вміння:
Без шкіри, — 143 рівень.
Тисяча іклів ненависті, — 217 рівень.
Голки несамовитої пристрасті, — 327 рівень.
Диба таємних бажань, — 243 рівень.
Останній погляд ідіота, — 310 рівень.
Кривава колісниця правди, — 211 рівень...
І ще купа всякого, зовсім уже незрозумілого непотребу.
Закінчувався список збочень, більш-менш зрозумілим для мене:
Страта живодера, — 480 рівень.
Але був, хоч і невеликий, але плюс. Брудна ганчірка не тільки вміло і збочено знущалася, але й непогано так, захищала!
Живий організм має такі захисні властивості, що безпосередньо залежать від ситості живого організму:
Захист від води, — 27%.
Захист від вогню, — відсутній.
Захист від проникнення твердих тіл, — 85%.
Захист від вітру, — 23%.
Захист від холоду, — 12%.
Але і це ще не все!
Увага!
Захист у категорії, — від усього, може досягати 99.999%. За умови повного контакту носія і максимально ситого організму. Тривалість такого захисту — 0,3 секунди.
Для використання плаща-живодера, як знаряддя тортур, Вам потрібно дати плащу ім’я. І подумки скомандувати, — ЖЕРИ!
Знос плаща 67%. Плащ потребує як мінімум, ретельного прання.
Хоча, за великим рахунком, його слід викинути на смітник. Що ми Вам наполегливо рекомендуємо і зробити. Вік організму — дванадцять тисяч вісімсот років. Приручити таку досвідчену, непоступливу і жорстоку річ, — собі дорожче.
Майте це на увазі.
— Як же я хочу жерти! — знову почулося в моїй голові.
— Ах так. Лис, дай цій обсцяній ганчірці якесь ім’я. — неохоче згадала система.
— Час пішов. 5,4,3,2... Рекомендоване системою ім’я — Ненажера. Вимовте Ваш варіант, для підтвердження.
— Сама ти, Ненажера!
— Ім’я підтверджено! Вітаємо, у вас є новий прив’язаний до вас живий предмет — Ненажра. Покажіть йому, хто в домі господар. Або він вас з’їсть.
До повного відновлення зв’язку з надзвичайно буйною ганчіркою, яка погано пахне, залишилося 30 секунд...
— Рісс! Пи-ва! — заволав я що є сили.
— Брате, ти не переживай, ми за тебе обов’язково вип’ємо! І ми тут із дружиною вирішили, що первістка на твою честь назвемо. Або всіх одразу, — щоб не плутатися. Ти й так нам дуже допоміг...
— Ідіот! Влий у мене залишок пива. — адже іншого знеболювального тут точно не було.
Рісс сумно покосився на рештки колишньої розкоші, що мирно хлюпалися на дні бочки.
Він ніяк не міг зрозуміти, навіщо переводити дорогоцінний продукт на без двох хвилин мерця, коли його і так мало залишилося.
— У вас залишилося 20 секунд, до початку кривавого пожирання...
— Ну будь ласка! — благав я. — Хто-небудь! Влийте ви вже цю сечу, мені в рот! — і тут же пошкодував про сказане.
— Так що тобі дати, сечу чи пиво? — раптом оживився щур, від несподіваної перспективи, що відкрилася. — Це як би, різні речі? Хоча й сеча в нас нормальна, ти не переживай!
— Так, різні. — погодився Крісс. — Однак. Якщо пиво тепле, — різниці вважай немає. А в сечі, в даний момент, теж є пиво! Можна навіть, з великою вірогідністю стверджувати, — що в пиві, є трохи сечі. Тож якщо не можеш визначитися, — бери сечу! Хороший вибір! Два в одному! — підштовхував мене братик, своїми мудрими, псевдонауковими здогадками.
— У вас залишилося 10 секунд, до початку кривавої обжерливості...
Блін! Я вже був згоден і на сечу з величезним вмістом пива. Але тут просто перед очима з’явилася бочка, і по горлу полилася пінна благодать. Розумниця Лариса, і тут не підвела...
***
— О! Їжа! — знову прогриміло в мене в голові, — який же я голодний!
— Твою ж Маринку! Я від страху прикусив губу, а заодно і звисаючий, величезний капюшон. Страшний плащ ката, оглушливо закричав від різкого болю.
— Та й я, не дуже то ситий! — гордо відповів я йому. Виявивши хоч якусь ваду в живодерові 299 рівня. І ще сильніше впився зубами в плаща-вбивцю, який виявився напрочуд соковитим, немов свіжомаринований шашлик.
— Знос плаща — 68%.
#24 в Фантастика
#12 в Бойова фантастика
#220 в Фентезі
#35 в Бойове фентезі
Відредаговано: 03.07.2024