Глава 9. Між світом і Нуль-простором

Ранок у місті був сірим і вологим, ніби небо не могло визначитися, чи йти на дощ, чи лишитися сумним. Рамона відчувала на собі тягар минулої ночі — не тільки від втоми, а від тих тіней, що тепер переслідували її думки.

Вона сиділа за кухонним столом, розглядаючи недопиту каву, що давно охолола. Поруч лежав гримуар — книга, яка тепер стала не просто старим томом, а вікном у світ, де реальність та темрява переплелися настільки щільно, що межі розмилися.

Ашер мовчки стояв біля вікна, його силует зливався з похмурим світанком, але Рамона помітила, як його очі пильно стежать за рухом вулиці.

— Ти думав про те, що казав Ілія? — нарешті спитала вона, відриваючись від книги.

— Так, — відповів він. — Старий Орден Сігнатаріїв ніколи не зник. Вони тільки сховалися глибше. Змінили маски, плани і методи. Їхня мета — розірвати бар’єр між нашим світом і Нуль-простором.

Рамона нахилилася вперед.

— Що це за Нуль-простір?

— Місце поза часом і простором, — пояснив Ашер. — Там немає життя і смерті, немає болю чи радості. Лише нескінченна порожнеча, що пожирає все на своєму шляху.

Вона відчула, як холод пробіг їй по спині.

— І вони хочуть відкрити цей портал?

— Так. Використовуючи перших союзників, як ключі. Нас із Ілією теж втягнули у цю гру. Вони розуміють: якщо зруйнувати межу, зв’язок між світами зникне. Відбудеться хаос.

— Тоді чому вони нас не знищили одразу? — спитала Рамона.

— Їм потрібна частина нашої сили. І час. Інакше насильницьке руйнування призведе до нестабільності і розриву контролю. Вони грають довго.

Рамона закусила губу. Пам’ять про її неспокійні ночі і дивні явища в квартирі тепер отримала новий сенс.

— Що ми можемо зробити?

— Відповісти. Але розумно. Знайти їхні сліди, зламати плани і не дати їм отримати контроль.

Вона глянула на Ашера. За його холодною оболонкою тепер вгадувався не просто демон, а хтось, хто теж втягнутий у цю боротьбу, — хто хоче врятувати хоч щось.

— Добре, — сказала Рамона. — Тоді почнемо. Перший крок — дізнатися більше про цей Орден.

Він кивнув і злегка усміхнувся.

— Час братися за роботу.

Звуки міста почали заповнювати кімнату, але для них двох це був лише фон, передчуття нової битви, що вже починалася.

Її думки крутилися навколо слів Ашера про старий Орден Сігнатаріїв, що нікуди не зник, а лише змінив обличчя. Як вони могли так непомітно діяти серед простих людей? Що саме вони планували, і чому це було настільки небезпечно?

Ашер, мовчазний і невидимий в тіні кімнати, зробив крок вперед.

— Їхній вплив відчувається як слабкі, але наполегливі коливання у магічних потоках міста, — пояснив він, голос його був спокійним, але з відтінком тривоги. — Я можу відчути їх, як холодний вітер, що пробирається крізь щілини у часі та просторі. Якщо ми хочемо зрозуміти, що вони задумали, треба знайти джерело цих хвиль.

Рамона повернулася до нього. Її очі блищали від напруги.

— Ти можеш провести мене туди?

Він кивнув, і вони разом вийшли з квартири, залишивши за собою запах кави і тишу, яка вже не була безпечною.

Темні тунелі старого міста зустріли їх холодом і вогкими стінами, вкритими дрібними рунами, що нагадували про давно забуті часи. Кожен крок лунав глухим відголоском, ніби сама земля пам’ятала давні таємниці.

— Це одне із сховищ Ордену, — тихо промовив Ашер, торкаючись пальцями до висічених символів. — Їхня сила не згасла. Вона лише замерзла у цих каменях, чекаючи свого часу.

Рамона відчула, як холод повільно сповзає по її спині. Її серце стислося, але страх був підкорений бажанням дізнатись правду.

— Якщо ми не знайдемо відповіді тут, вони знайдуть нас першими, — додав Ашер, озираючись в темряву.

Вона глибоко вдихнула і зробила крок углиб тунелю, де темрява обіцяла відповідь, але й небезпеку.

Тим часом над містом безшумно піднімалася тінь — величезна, як нічне небо, що огортала все живе і неживе. Далеко, в безчасовому Нуль-просторі, пробуджувалася древня сила, голодна і холодна, що прагнула розірвати межі між світами.

Рамона відчула, як її груди наповнилися важким тривожним тиском, але в душі палахкотіла іскра рішучості.

«Ми не маємо права програти», — подумала вона.