Раптом я дещо згадала.
— Хлопці,- сказала я,- здається я знаю, хто побив Піттера.
Усі глянули на мене.
— Ну і хто ж? — Запитав Алекс.- І звідки ти знаєш?
— Вчора вночі Пітер покликав мене гуляти. Він завів мене на якийсь дах.
Там був неймовірний вигляд, але це не важливо. Коли ми сиділи й розмовляли, прийшли якісь люди. сказав що ми вже йдемо. Як потім я дізналася в Пітера це була…
— Лондонська зграя…- перебив мене Джейсон.
— Саме вона, — підтвердила я. — Потому Пітер відвів мене додому і випарувався.Я думала він пішов додому, але вранці Алекс розповів, що він у лікарні, — сказала я й опустила голову.
— Ми повинні будь-якими зусиллями подолати цю зграю. Невинні люди вмирають через їхню силу.
— Я згоден, — відповів Алекс. — Хто з нами?
— Я, — сказали всі разом.
Ми ще кілька годин просиділи в Піттера в палаті, а тоді пішли на тренування. На даху мого будинку хлопці почали вчити мене всяким прийомам, щоб перемогти їх. мене все виходило. Найбільше мені сподобався прийом «метелик». Суть у тому, що ти повинен швидко заломити руки суперника назад і кинути в перед себе.
— Хм… Єва, з тебе вийде хороший вампір. Ти все чудово робиш і сила в тебе велика, — похвалив мене Джейсон.
Я збентежено опустила голову. Моє обличчя було, як червоний помідор.
Після 2 години тренування ми закінчили. Усі були дуже втомлені й тому розійшлися по будинках.
Удома я поїла й пішла в душ. Зробивши всі водні процедури я лягла на ліжко і вже була й заснула.
#8550 в Любовні романи
#1932 в Любовне фентезі
#4256 в Фентезі
#1054 в Міське фентезі
Відредаговано: 13.10.2022