Розділ 7

Мій день пройшов досить нудно. Я навіть думала, що помру від нудьги. Мені вже хотілося якнайшвидше піти на дах і дізнатися, що ж мені приготував Алекс цього разу.

Коли вже опівночі я пішла на дах. Там уже стояли Алекс та Піттер. Якщо чесно, то Пітер досить симпатичний хлопець, але мене він не приваблює.

— О, Єва прийшла, — крикнув Пітер і підійшов до мене. — Вітання! — сказав той і обійняв мене.

— Привіт, — сказала я й обняла його у відповідь.

— Привіт, дрібна, — сказав Алекс і теж обійняв мене.

— Вітання.

— Ну що ж, почнемо! — Сказав Алекс і потер руки. — Загалом, сьогодні ти маєш навчитися скидати захист із себе й битися. Як я вчора говорив — це досить легко, але треба навчитися скидати її не повністю, лише на половину. Коли ти скинеш її повністю, то перестанеш контролювати себе.

Поки Алекс казав, я його уважно слухала й кивала головою.

— Отже, щоб повністю не скинути захист, ти маєш зробити так, щоб звук того, що ти уявляєш, був, лише трохи чутний. Пробуватимеш? — Запитав мене Алекс.

— Угу.

— Тоді Пітере, подай ляльку. — Сказав той і хлопець приніс ляльку. — Давай, малеча пали.

Я зробила все, як Алекс казав. У мене все сталося з першого разу. Я могла спокійно ходити й говорити з іклами нікого, не вбиваючи.

— Єво, та ти просто розумничка, усе на льоту розумієш, — сказав Пітер і посміхнувся. Алекс, лише схвально кивнув і посміхнувся краєм рота. Мені стало дуже приємно.

— Ото бачиш, тут усе просто. Зараз у тебе є контроль над собою та сила вампіра. Ти можеш робити все, що завгодно. Тільки не вбивай безневинних людей. Спробуй побитися з Пітером. Він дуже сильний вампір, — сказав мені Алекс. Піттер усміхнувся і глянув на мене. У нього в мить виросли ікла і він кинувся на мене. Я не втрачала жодної хвилини й теж кинулася на нього. Він звичайно ж сильніший за мене, але я теж не слабка дівчинка, тому я трохи упиралася, але потім він повалив мене на землю й сів зверху. Дивився він на мене переможним поглядом.

— Хм, а ти сильна дівчинка, — раптом сказав мені Пітер, Алекс схвально кивнув.

— Я повністю згоден. З неї вийде добрий вампір, — підтримав Алекс Піттера. — На сьогодні все. Ти бачу дуже втомилася, бо йди відпочивай.

— Я теж піду.
— Я теж піду. Поки що, — сказала я й обняла хлопця. Той обійняв мене у відповідь. Я пішла додому, а хлопець дивився мені слідом.