інтерлюдія 10

Те, що слід було б підслухати

Сім.

Бумм!

— То що там сталося?

Бумм!

— Куди тебе відправили?

Бумм!

— Та нормально я чую, у мене добрий слух.

Бумм!

— А навіщо?

Бумм!

— Здається, я зрозумів. З другим що?

Бумм!

— А ось це гірше. З іншого боку, його час ще не настав, може статися будь-що.

Бумм!

— Рій, стеж тут без мене, я скоро повернуся!

Бумм!

— Так скоро, як зможу.

Вісім.

— Ага, летіло воно, і на льоту їло козу. Ти щось схоже на правду придумати не міг? Сюди навіть нижчі рідко залітають, а тут незрозуміло що. З такою історією тобі не наллють. Хоча переляк має натуральний вигляд. Може тобі взагалі нічого не казати. Обертай очима, мукай і тицяй пальцем у барило. Хтось обов'язково пожаліє. Вони зараз щедрі і з грошима.

— Але ж я бачив!

— Ну, бачив. Тобі ж знахар казав, що незабаром видіння можуть початися. Тож краще мовчи, йому віри більше.

— Але…

— Ти хочеш випити?

— Хочу!

— Тоді мукай і тицяй пальцем. Переляк у тебе хороший, хто завгодно повірить, що мову відібрало.

Дев'ять.

— Ритуал готовий?

— Так, вищий.

— Він повірить?

— А чому він має не повірити? Цим бовдурам нічого не сказали. Заодно всяких недоумків позбудемося. Хтось знову діжку відкрив. І не слуги, слуг усіх перевірили, у них амулетів, які захищають свідомість, немає.

— Старший буде незадоволений.

— А звідки він дізнається? Навіть мої учні думають, що ритуал готують на крайній випадок. Вірять у цих недоумків та їх захист.

— Нехай вірять. Молодості властиво вірити. Головне, щоб річ залишилася цілою.