Інтерлюдія 3

Одна з легенд про те, як місто Великий Дол перетворилося на сюрреалістичні руїни (Вільний художній переклад Марини)

Закохався якось грізний маг у дурне дівчисько, племінницю якогось купця, якщо вірити чуткам. А може й не закохався, але сподобалася йому дівчина, захотілося немолодому чоловікові її здивувати і підкорити. І не придумав він нічого кращого, ніж похвалитися своїми володіннями, що втім теж говорить не на користь мага, бо розумні чоловіки при грошах підкорюють пустоголових красунь блискучими дрібницями і поїздками на курорти, а не екскурсіями по містах, якими керують.

Загалом, чи то магу раніше щастило з жінками, які вміли вчасно захоплено зітхати і тримати свою справжню думку при собі, чи з племінницею купця він настільки промахнувся, але розкритикувало дівчисько володіння залицяльника в пух і порох. Все її обурювало, вона все помічала, про все висловилася. І жителі одягнені не по моді, і собак бродячих багато, і будинки не фарбовані, і вулиці не метені, і волоцюги краєвиди псують, і бруківка стара, і площі похмурі, і пальми не ростуть, і пташки некрасиво цвірінькають, та й ті суцільні горобці .

Засмутився маг, напився і насамперед видав указ про те, що всі жителі міста повинні одягатися за модою, хоча б передостанньою. Другим ділом вирішив зайнятися фарбуванням будинків та прибиранням вулиць. А оскільки наймати малярів, і шукати тверезих двірників було б довгою і практично безнадійною справою, до ранку ніяк не впораєшся, то вирішив маг скласти потрібне для цієї справи заклинання. Водночас і кошти заощадивши, яких у бюджеті міста катастрофічно не вистачало.

Що він там намагичив на нетверезу голову, історія замовчує. Можливо, у душі він був художником-абстракціоністом. Або п'яний був настільки, що в очах уже навіть не двоїлось, а троїлося, кривилося і перемішувалося. Але коли ближче до обіду грізний тато привіз похмуру доню погоджуватися виходити заміж за власника міста, ні власника, ні міста у його звичному стані вони вже не знайшли.

Кажуть, ця дівчина до кінця життя бігала храмами Оберігаючої і все питала, чого ж її більше ніхто заміж брати не хоче? З чого вони вирішили, що варто комусь попросити її руку і серця, як відразу ж станеться страшна катастрофа?

Так їй ніхто й не відповів, бідоласі.