інтерлюдія 2

Виготовлення демонських мечів. Скорочений варіант від Марини

Спочатку спеціально навчені демони шукають десь поруч із морем пісок, що містить оксид заліза. Знайшовши його, вони виконують ритуальний танець, закликаючи першу силу, яка не має назви, вантажать пісок у мішки і на власному горбу тягнуть до гори з поетичною назвою Водна Владичиця. Там пісок миють у трьох річках, а потім за допомогою сили вогню плавлять.

Отриману пакість тягнуть до спеціальних жінок, які виконують наступний ритуальний танець та наділяють цей напівфабрикат життєвою силою. Далі пакість проходить довгий і складний шлях від заліза до сталі, тобто, її насичують вуглецем, намагаючись не переборщити, і іноді навіщось проковують. Сталь, яку визнають придатною, відправляють на Червону Гору до майстрів. З тієї, що вийшла не першосортною, роблять сковорідки та інші потрібні у господарстві речі. На питання, навіщо сковорідкам потрібна життєва сила, ніхто не зміг відповісти.

На Червоній Горі сталь радісно зустрічають ковалі і виконують наступний ритуальний танець, після якого ця сталь з легкістю відрізняє демона від не демона і в не демонських руках поводиться дивно. Намагається на землю впасти, стукнути того, хто тримає, по голові, або виривається з рук і відлітає на відстань до кількох кілометрів.

Потім ковалі згадують навіщо вони сидять на горі і починають кувати мечі. Кують довго та нудно. За описом процес дуже нагадує виготовлення листового тіста. Прокували, склали, прокували, склали і т. д. Причому окремо кують смуги з різним вмістом вуглецю, щоб потім скувати їх в один меч. Загалом, ковалям на горі не нудно.

Отримані мечі знову віддають жінкам, для проведення чергового ритуалу за участю глини, печей для відпалу, сил вогню, води та землі, та й чергового танцю, очевидно. Що жінки з усім цим роблять, дізнатися не вдалося, але після ритуалу клинки знову повертають на Червону Гору для шліфування, прив'язки до конкретного господаря, полірування, монтування та іншого прикрашання. Іноді для спраглих краси на клинки наносять малюнки. Але найчастіше обходяться стандартним набором з гарди, рукояті, піхов і дрібних деталей, назви яких оповідачка, на жаль, не запам'ятала.

Ах, так, ще мечі мають пройти перевірку. У день повноліття господаря. Чи це господар проходить перевірку мечем у день повноліття?

Треба прояснити це питання.

І дізнатися, яким чином у весь цей процес вписалася величезна штуковина, яку один напівкровка ласкаво називає: «Моя алебарда».