розділ 13

Розділ 13

Про те, що які боги, такі й монахи

Подальший шлях був нудним та одноманітним. Вікін, чи не бажаючи виправдовувати присвоєне Мариною звання блудливого кота, чи ще чомусь, з дівчиною спілкуватися не поспішав. Ішов собі замикаючим у їхній невеликій групі і час від часу щось бурмотів під ніс. Може, молився, може, з внутрішнім голосом спілкувався. Приставати до нього з питаннями Марина не наважилася, ще не так зрозуміє, виправдуйся потім і пояснюй. Тому на черговому привалі сіла поруч із задумливим Денеєном, подумки згадала недобрим словом заклинання перекладач і приступила до з'ясування деяких реалій цього світу.

— Денеєне, а тут багато богів?

Напівкровка розсіяно на неї подивився.

— Багато.

— Ага, — сказала дівчина. Точної кількості їй, схоже, не назвуть. — А Вікін чий жрець?

— Він не жрець. — Денеєн позіхнув і поліз за чимось у сумку. — Він монах, покликаний оберігаючою. В них прийнято, закінчивши навчання у монастирі, вирушати подорожувати. Деякі так все життя і блукають.

— Це — монах?! — Марина найневихованішим чином тицьнула пальцем у бік обраного Оберігаючою, який сидів з задумливим виглядом. — Ти жартуєш?

У її уяві монахи мають виглядати зовсім не так. Вони або худі, як вобла, або пузатенькі, як отець Тук, у рясі та з побожними обличчями. На крайній випадок бритоголові, якщо вірять у Будду. А цей… Його можна було описати одним ємним словом — потаскун. Навіть не бабник, бабники вони скромніші. Дуже симпатичний чоловік, з такою усмішкою, з таким обіцяючим поглядом, що або ховайся, або біжи назустріч, розкривши обійми. Через таких чоловіків і втрачають голови навіть тверезомислячі жінки. Вони на що завгодно вмовлять просто тому, що з ними цікаво і зовсім не хочеться думати, а хочеться розслабитися і плисти за течією.

Що ж у них за монастирі, і чому там вчать? І що цей тричі проклятий перекладач обізвав монастирями?

— Чим займається взагалі Оберігаюча? — підозріло спитала Марина. Якщо богиня вибирає собі таких служителів, вона явно не Діва Марія.

— Ти, мабуть, не повіриш, — загадково пробурмотів Денеєн, — але ця богиня найохочіше допомагає молодим дівчатам, береже їх від нещасть. На другому місці для неї вагітні та багатодітні. На третьому — діти та решта жінок. Чоловіків вона не дуже шанує, вважає, що вони зі своїми проблемами повинні справлятися самі. Винятки робить зрідка, та й те, тільки тоді, коли цей виняток для чогось їй потрібний. Ще вона береже рівновагу у світі, точніше не дозволяє жодній з сил переважити. Цікава богиня.

— Хочеш сказати, що це ось береже молодих дівчат від нещасть? — Марина здивовано подивилася на Вікіна, він у відповідь привабливо посміхнувся.

Ні, такий здатний лише розбити чиєсь серце.

— Ага, береже. — Денеєн знизав плечима, мовляв, чого в цьому житті не буває. — Але найчастіше батьки намагаються вберегти дівчат від нього. Якщо встигають вчасно зрозуміти, хто до них завітав. Покликані Оберігаючої вміють виглядати безневинніше новонароджених ягнят, коли їм треба. Хоча може й даремно батьки своїх дочок рятують. Вікін, наприклад, насправді може вилікувати. Від невпевненості, страху, іноді від вродженої дурості, якщо пощастить і богиня погодиться посприяти, навіть невиліковні хвороби відступають. Тільки не питай, яким саме способом він їх лікує. Спосіб самий природний. Вікін таки носій божественної волі.

Марина спробувала уявити процес лікування. Виходив якийсь порнофільм.

Добре, що їй ні від чого не треба лікуватися. Чи погано? Як там говорила Оля? От помреш, і згадати не буде чого? Цікаві мають спогади залишаться. Буде що дорослій онуці розповісти, поділитися, так би мовити, досвідом. Жаль, що зараз і без того проблем купа, навіщо додавати ще одну, зеленооку як блудливий кіт.

Адже все одно будеш на щось сподіватися, навіть якщо знаєш, що не можна.

— Завтра відкриватиму шлях, — сказав Денеєн, вирішивши, що всі дивні питання на сьогодні у Марини закінчилися, — треба постаратися піти подалі від пагорба відщепенців. Не хочеться поряд із ним наслідити.

— Відкривати шлях? — перепитала Марина. Вікін миттєво вилетів з голови, зате повернулися думки про те, наскільки безпечно ходити шляхом напівкровки. — Завтра?

— Так.

І жодних умовлянь, пояснень та спроб заспокоїти. Мерзенний напівдемон. Що б там не думало заклинання-перекладача, цей тип навіть поруч з ельфами не валявся. У гостровухих лісових жителів має бути тонка душевна організація. Вони обов'язково помітили б, що дівчина боїться.

Напевно.

Якби вважали за потрібне помітити. Хто бачив тих ельфів? Можливо, вони взагалі вважають, що жінки мають бути сильними. Рідне вогнище охороняти, поки чоловіки розважаються, добуючи мамонтів чи нові землі.