Розділ 9

Ліза : 

Ранок почався не з кави, а з того, що Абаддон намагався розібратися з моїм ноутбуком. Він сидів у кріслі, розправивши крила так, що вони закривали половину вікна, і з підозрою тицяв пальцем у тачпад.

— Смертна, чому цей курсор тікає від мене? Я велів йому відкрити «Інструменти просування», а він малює кола! — гаркнув він.

— Бо ти занадто сильно тиснеш, Абаддоне. Це техніка, а не жертовний вівтар, — я підійшла ззаду і м'яко поклала свою руку на його.

Його шкіра все ще була гарячою, але тепер це було приємне тепло, яке заспокоювало.

— Дивись, ми створюємо тобі профіль у LinkedIn. «Абаддон. Експерт із радикального ребрендингу та антикризового менеджменту». Досвід роботи: від створення світу до вчорашньої вечері.

Він глянув на екран, де я вже завантажила його фото в тому самому чорному костюмі.

— Я виглядаю... авторитетно, — визнав він, примруживши очі. — Але що ми напишемо в розділі «Навички»?

— «Вміння переконувати», «Робота в умовах високих температур» і «Стресостійкість», — я хихикнула. — Останнє — це чиста правда, після того як ти вижив у моїй ванній.

Раптом на екрані вискочило повідомлення. Немейл, не реклама. Букви почали стікати вниз чорною смолою, формуючи слова: «ПЕРЕВІРКА КВАЛІФІКАЦІЇ. СЬОГОДНІ О 12:00».

— Здається, твій «складний замовник» вирішив надіслати аудитора, — прошепотіла я, відчуваючи, як у животі все стиснулося.

Абаддон: 

О дванадцятій годині повітря у вітальні стало густим і почало пахнути сіркою. Але я був готовий. На мені був ідеально випрасуваний піджак, а в руках я тримав свій новий атрибут влади — планшет.

Зі стіни виступила постать у сірому діловому костюмі, але замість обличчя в неї був чистий аркуш пергаменту, на якому постійно з’являлися і зникали цифри. Аудитор Безодні.

— Об’єкт Абаддон, — проскрипів Аудитор. — Надайте докази вашої корисності для Пекла в цьому... «агентстві».

— Будь ласка, — я зробив крок вперед, намагаючись не випустити іскри з очей. — За останню добу я нейтралізував енергетичного вампіра (Олексія), провів дезінфекцію житлового сектора (ванна) та оптимізував постачання стратегічних ресурсів (кава).

Ліза в цей час стояла поруч, тримаючи в руках блокнот.

— Також містер Абаддон розробив стратегію «Пекельного маркетингу», — додала вона впевненим тоном. — Ми плануємо запустити лінію свічок «Запах гріха», які пахнуть кавою та полуницею. Це принесе Пеклу мільйонні охоплення серед смертних.

Аудитор завмер. На його обличчі-пергаменті з’явився великий знак запитання.

— Полуниця? У Пеклі? Це порушує стандарти ISO-666!

— Це інновації! — вигукнула Ліза. — Світ змінюється, пане Аудиторе. Якщо ви не адаптуєтеся, Пекло стане просто нудним архівом. Вам потрібні нові обличчя. Вам потрібен харизматичний лідер на Землі.

Аудитор почав швидко покриватися цифрами. Він вивчав Лізу, потім мене, потім знову Лізу.

— Ваші аргументи... нелогічні, але фінансово привабливі, — нарешті видав він. — Ми залишаємо Абаддона на посаді «Офіційного Представника Хаосу в SMM-секторі». Термін стажування — безстроковий. Але...

Він підійшов до мене впритул.

— Якщо за місяць не буде першого мільйона підписників на «Запах гріха», ми заберемо вас обох.

Аудитор розчинився в повітрі, залишивши після себе лише легкий запах гару.

Ліза видихнула і буквально впала на диван.

— Мільйон підписників за місяць? Це неможливо!

Я підійшов до неї, сів поруч і обережно обійняв її своїми великими чорними крилами, створюючи навколо нас кокон тиші та безпеки.

— Для смертних — можливо, — прошепотів я їй у волосся. — Але у тебе є особистий демон. А ми, як ти знаєш, вміємо створювати віральний контент із нічого.

Вона підняла на мене очі, і я вперше за тисячі років відчув, що я на своєму місці. Не в Безодні, не на троні, а тут — на Позняках, поруч із цією неймовірною жінкою.

— Знаєш, Абаддоне, — посміхнулася вона. — Здається, наш Апокаліпсис буде дуже стильним.

— І з безкоштовною доставкою, — додав я, і ми обоє засміялися, дивлячись на те, як на підлозі знову починає кружляти робот-пилосос, якого я вже майже не боявся.