Глава 19

Мотоцикл, люто ревучи, під’їхав до бару, біля якого зібралася сила-силенна натовпу. Люди голосно гуділи, намагаючись проникнути всередину. Я злізла з мотоцикла і збентежено огледіла натовп.

— Що тут відбувається?

— Схоже, цей п’яниця щось бовкає про тебе.

Я округлила очі, ошелешено подивившись на Алана.

— Про мене?

Він насупився, з відразою поглядаючи на натовп.

— Так, а ці стерв’ятники позбігалися, аби послухати.

Його губи скривилися в насмішці й він задоволено кивнув.

— Пішли, додамо в його розповідь трохи екшену.

Алан поклав шолом у багажник, голосно гримнув кришкою і швидким кроком попрямував до бару. Я розгублено послідкувала за ним. Коли ми підійшли до щільного кільця людей, він раптом узяв мене за руку й рішуче увірвався в натовп, смикнувши мене за собою. Рум’янець спалахнув на моєму обличчі, коли я відчула, як його великі шорсткі пальці доторкнулися до моєї долоні, а серце чомусь закалатало трошечки швидше. Що за…? Але від дивних відчуттів мене відволікло дещо ще більш ніякове. Усі оточуючі люди, повз яких ми проходили, розходилися, ошелешено втупившись у мою скромну персону, а позаду чувся їхній збуджений шепіт. Але Алан вперто тягнув мене за собою, тому можливості зупинитися в мене не було. Нарешті ми прорвалися до епіцентру загальної уваги й Алан відпустив мою руку. Олех сидів на барній стійці, поставивши ноги на стілець, і про щось натхненно розповідав.

–… тоді вона залишилася в замку, — почула я уривок його історії.

Що? Так це він розповідає як залишив мене??? Я не втрималася й несподівано для себе вигукнула:

— Вона це я?!

Усі погляди спрямувалися на мене. Я спалахнула, але через мить взяла себе в руки й із силою стиснула губи.

Олех зіскочив на землю і зробив невпевнений крок до мене, вражено вдивляючись у моє обличчя.

— Ти залишив мене там! — вигукнула я ображено.

— Але ти… Ти була в замку, я бачив, — ошелешено пробубонів він.

— Саме так! Бачив і нічого не зробив, щоби допомогти мені! Якщо б не Алан, я не змогла б повернутися.

Я почула позаду збуджений шепіт. Олех все ще дивився на мене і його погляд чомусь був сповнений розчарування. Це було зовсім не те, що я чекаю побачити, коли влаштовую істерику.

— Чому ти не залишилася? — раптом пробелькотів він. Я зробила крок назад, спантеличена цим запитанням.

— Ти що, з глузду з’їхав? Чому я взагалі повинна була залишитися там?

— Бо ти йому потрібна, — процідив він крізь зуби. По спині пробіг холод. Натовп загудів ще голосніше й декілька чоловіків підійшли до Олеха. Один із них поклав йому на плече руку і промовив тихо:

— Олех, вгамуйся.

Але він не зводив із мене здурілого погляду. У животі заворушилося неприємне відчуття небезпеки. Я позадкувала, перелякано дивлячись на збожеволівшого Олеха й озирнулася. Усі люди в барі дивилися на мене так само похмуро.

Гарячий чай вдарився об чашку й густі хмарки пару вилетіли на свободу. Я поглинала один за одним пиріжки Берти, які зараз мені здавалися найсмачнішими у світі.

— Я завжди знала, що нічого страшного біля того замку немає, — сказала Берта, пораючись біля плити, — усі місцеві перебільшують, ти не лякайся.

Я швидко закивала, пережовуючи водночас вишневий і картопляний пиріжок.

Чути таке від найбільш забобонної жіночки в цьому селі було дивно, але саме це мене і втішило. Те, що сталося в барі, змусило мене засумніватися в безпеці цього місця. З кожним днем це село здавалося мені все більш моторошним. Я поглянула на Берту і трохи напружилася:

— А коли звільниться дорога?

— Вони підтягнули техніку й мені здається, що вже через декілька днів ти зможеш виїхати. Проте, нам було б дуже приємно, якщо б ти залишилася ще ненадовго. Тарі з тобою весело, та й нам усім цікаво почути про інший для нас світ.

— Дякую, Берта, — сказала я, вгамовуючи неприємне відчуття недовіри.

Вона посміхнулася і знову повернулася до своїх овочів. Воцарилася тиша. Антон вже декілька днів діставав мене одним і тим же запитанням, але тепер я відчула, що й сама хочу знати відповідь.

— Як називається це селище, до речі?

Берта на секунду завмерла, а потім знову продовжила різати картоплю.

— Казанівка, — сказала вона і вкинула овочі в бульйон.