На вулиці було вже темно й мілкі краплі дощу повільно постукували у вікно. Берта закінчила прибирання на кухні й попрямувала на другий поверх, коли дзвінкий голосок Тари зупинив її.
— Мамо! — стурбовано вигукнула дівчина і збігла вгору по сходах.
Вона захитала в повітрі листком паперу й затараторила:
— Я знайшла це, знайшла у вітальні! — вона витягла з кишені конверт, — це лист від Ганни. Вона дякує за те, що ми добре ми до неї ставимося. А ще тут гроші.
Її очі налилися сльозами й вона забелькотіла:
— Розумієш, що це означає? Вона ж довіряла нам коли ми… ми… покинули її в тому замку. Хтозна, може, їй потрібна допомога, може, він хоче її вбити!
Берта захитала головою й поклала руки на плечі Тари.
— Тихше, тихше, — теплим голосом промовила вона, — ми ж вже про це говорили. Вона повинна бути разом із ним. Ти тільки подумай: демон лютував у цьому селищі сотню років, коли тут з’являється дівчина, яка виглядає зовсім, як Роза де Авон. Та ще й її містичним образом тягне до замку сім’ї Айне. Це доля. Ми нічого не робили, а просто не заважали таємничим силам, які вирішили їх об’єднати. Тепер прокляття закінчилося. Я впевнена, що вона щаслива, так само, як і ми.
Тара прикусила губу, вже не так впевнено дивлячись у очі матері. Берта обійняла дочку й погладила її по спині.
— Все добре, я розумію, ти сумуєш за нею, але тепер вона знайшла своє справжнє місце, — Берта відхилилася й м’яко посміхнулася, — А тепер принеси мені постіль. Треба приготувати кімнату до приїзду твоєї кузини.
Тара пробелькотіла, все ще невпевнено стискаючи в руках листа:
— Добре, мамо.
Берта задоволено кивнула, повернулася й рушила на другий поверх. Вона пройшлася вздовж коридору і штовхнула двері в спальню. Кімнату освічувало світло блакитного місяця. Берта увімкнула люстру й почала збирати постіль. Для неї було дивно знову і знову пояснювати одне й теж Тарі. Іноді їй здавалося, що її донька не вірить у демона, хоча це було дивно. Як можна було залишатися скептиком після стількох знаків? Берта відчинила двері до ванної кімнати й кинула в раковину ганчірку. Навіть Гудмунд іноді ставить безглузді питання. Утім, йому із самого початку не подобалася ідея Олеха — віддати Ганну демонові. Гудмунд майже не зруйнував усе, почавши протестувати у їдальні прямо перед дівчиною! Дякуючи Богу, вона ні про що не здогадалася.
Берта увімкнула кран і сунула руки під теплий струмінь води. Нарешті, вперше за два роки, її покинуть ці жахливі кошмари й вона зможе спокійно спати. Берта підняла погляд і сполотніла. Її зображення перекривав напис, який ніби вийшов з іншого світу:
Мені потрібна допомога. Я в замку. Будь ласка, подзвоніть по цьому номеру 0978658435.
Аня
Берта стояла, мов скам’яніла, якусь хвилину й не могла втямити, що це може означати. Але… але… її місце там…. Вона повинна залишитися там…
— Мааа! Ти де? — почулося в кімнаті.
Берта розгубилася на якусь мить, а потім зупинила твердий погляд на дзеркалі і провела по ньому ганчіркою. Букви розтерлися, залишивши лише неясний слід.