Переді мною розкинувся широкий пляж з дивовижним м'яким на дотик і надзвичайно яскравим рожевим пісочком. Жодного дерева чи кущика поблизу не видно. Жодної душі. Тиша. Лише шелест хвиль зрідка порушує її. Океан. Він також незвичайний. Смарагдова вода манить та заворожує. Я обережно ступаю по піску, наближаюся до кромки води. І завмираю, не наважуючись зробити крок уперед… Прохолодно. Сонця не видно, лише сірі хмари затягли небо. Пахне дощем. Незабаром зірвуться важкі краплі.
Я скинула сандалі і все ж таки зробила крок уперед. Хвилі відразу накотили на берег, омиваючи мої ступні. Вода тепла, лагідна. Я зробила ще крок. Закотила білі штани до колін і увійшла у воду. Вода, як парне молоко. Так й хочеться зануритися. Але невідомість лякає, я повертаюся на берег. Вмостившись на піску, обіймаю руками коліна і сиджу, вдивляючись у горизонт. Де я? Що зі мною сталося? Не пам'ятаю…
– Аліна! Алі-на-а! - Хтось кличе мене. Я судорожно оглядаюся на всі боки. І помічаю біля дороги чоловіка – високий, худорлявий, трохи смаглявий хлопець наближається до мене швидкими кроками.
І я прокидаюся...
#1326 в Любовні романи
#330 в Любовне фентезі
#335 в Фентезі
#70 в Міське фентезі
Відредаговано: 14.03.2022