Демон без обличчя
Глава 1
Свідомо падаючи в безодню, ти відчуваєш полегшення в розтерзаній душі. Але, що робити, коли безодня в тобі. Коли почуття зникли в чорній прірві у твоєму серці. Байдуже.... Абсолютна байдужість.... Апатія до всього, що відбається навколо тебе. Пустота, що зжерла все живе і свідоме в тобі. А ти.... Немовби, розчиняєшся у цьому жорстокому і не справедливому світі.
Ірен вже не трималася на ногах. У очах плавав весь світ, а вона ніби завмерла і не володіла власним тілом. Невже, таке можливо, але всеодно це було ніби маривом, яке насувалося на неї повільною і впевненою ходою. Час і простір ніби роз'єдналися і створювали певний хаос навколо неї. Непорозуміння, яке почалося з моменту народження і переслідувало все життя. Темний фатум, який тягнув її в саме пекло. Ні, там не було ні вогню, ні страждання, ні болю, принаймні фізичного. Там була тиша, пустота і він, безликий демон - пожирач душ, істота яка забирала особистість, а полишала лише тіло. Де простори були заповнені німими і сліпими - бездушними ляльками, які колись були людиною з власною думкою, характером і почуттями. Та ж ні, вони не мертві, просто їх зламали - зламали волю, вбили почуття, розтерзали серце. А цей демон, що був у людському пеклі - був в кожного особистим. Всі відчули його силу сповна, але в кожний бачив його обличчя по різному.
#4267 в Сучасна проза
#2038 в Фантастика
#285 в Антиутопія
Відредаговано: 18.08.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
