Сім тіней на заході сонця

2 роки до Ашшури.

Локація: Промислова зона Сектора 4.

Складський комплекс «Гермес».

Мета: Вилучення зашифрованого прототипу нейрочіпа.

Дощ у Секторі 4 завжди пах хімією та старим залізом. Він заливав візори, заважаючи тактичній розмітці, але сімці було плювати. Вони працювали як єдиний механізм, де кожен звук мав значення.

— Тінь, скільки до зламу зовнішнього контуру? — Голос Рейна в рації був сухим і рівним.

— Тридцять секунд, — Нік сидів у тіні сміттєвого контейнера, його пальці розмивалися над голографічною декою.

На даху сусіднього ангара, ледь помітна в диму, завмерла Банші. Її палець пестив спуск акустичної гвинтівки.

— Бачу двох на вежі. Омене, ти готовий влаштувати дискотеку?

— Завжди готовий, крихітко, — пробасив Марк. Він стояв прямо перед головними воротами, притискаючи до плеча свій важкий кулемет. — Тільки дайте команду. Мій «малюк» застоявся.

— Море, твій сектор — тил. Ніхто не має вийти живим, — розпорядився Рейн.

З абсолютної темряви за спиною Рейна донісся лише короткий, ледь чутний рух металу об метал. Мор не відповідав словами. Його присутність відчувалася як холод у потилиці.

— Лічу, статус групи? — Рейн обернувся до медика.

Дерек стояв поруч, методично перевіряючи ін’єктори в автоматичному режимі.

— Пульс у нормі. Адреналін зашкалює. Я готовий їх латати, якщо вони вирішать підставитися під кулі. Але краще не треба, у мене закінчилося якісне знеболювальне.

У навушниках пролунав бадьорий свист. Кайден кружляв на «Валькірії» у двох кілометрах над ними, прихований хмарами.

— Ви там не заснули? Командире, бачу рух двох броньовиків з боку порту.

— Привиду, стеж за небом! — рикнув Рейн, але кутик його губ здригнувся. — Тінь?

— Є контакт! — Нік із силою натиснув на віртуальну клавішу. — Ласкаво просимо до пекла, панове охоронці!

— Омене — пішов! Банші — працюй по вежам! — скомандував Рейн. — Бігом-бігом-бігом!

Марк із диким риком виніс плечем заблоковану стулку, і ангар заповнився гуркотом його кулемета. Діана зняла вартових двома безшумними хлопками повітря, і загін влетів усередину, як зграя хортів.

— Омене, придушення! — рявкнув Рейн, ідучи перекатом за навантажувач.

Марк ішов напролом, як живий танк. Важкі гільзи його кулемета з глухим дзвоном билися об бетон, вистеляючи підлогу шаром розпеченої міді.

— Бачу трьох за контейнерами! — пробасив Марк.

Дерек рухався слідом, але зовсім інакше. Він тримав пістолет-кулемет однією рукою, а іншою на ходу вихопив із підсумка газову гранату-паралізатор.

— Омене, правіше на два градуси, ти мені сектор перекриваєш, — крижаним тоном рявкнув Дерек, і кинута ним капсула з шипінням випустила хмару нейропаралітика прямо під ноги охороні.

У цей час зверху, з балок під стелею, пролунав різкий, вібруючий звук, від якого закладало вуха. Акустична гвинтівка Діани «випльовувала» стиснене повітря, яке в закритому просторі працювало як кувалда. Один із найманців випустив автомат, затискаючи закривавлені вуха, і тут же впав.

Мор працював без звуку. Один помах клинка — і противник вибував із гри. Він «викошував» простір навколо Рейна, створюючи мертву зону.

— Тінь, скільки?! — Рейн всадив три кулі в бронескло офісного відсіку.

— Майже... Ще п'ять... Три... — Нік сидів прямо під обстрілом, прикриваючись лише тонким бортом навантажувача. Він навіть не пригинався, коли кулі вибивали крихту з бетону в десяти сантиметрах від його голови. — Зламав! Командире, нейрочіп у третьому сейфі! Але є нюанс...

— Терпіти не можу твої нюанси! — вигукнув Рейн.

— Сейф заміновано термітом. — Нік скочив і рвонув до офісу.

— Привиду! — Рейн перемкнув канал. — Нам потрібна евакуація через дах!

— Прийняв! Знижуюся! — Голос Кайдена в навушниках був лякаюче спокійним на тлі реву турбін «Валькірії», які вже розривали тишу над ангаром. — Розчистіть мені майданчик, я випалю їм дах!

— Омене, не дай їм висунутися з коридору! — голос Рейна різав ефір, як скальпель.

Марк навіть не відповів. Він просто втиснув спуск, і важкий кулемет виплюнув суцільну стіну вогню, кришачи бетонні колони і вбиваючи охорону назад у проходи.

Нік уже був біля сейфа. Пальці в рукавичках рухалися з лякаючою швидкістю, розкриваючи обшивку. Із зазорів уже повалив їдкий білий дим — терміт почав розігріватися.

— Лічу, прикрий ліве плече! У них там турель під стелею!

Дерек скинув ствол, не перериваючи бігу. Коротка черга — і турель, висікаючи іскри, завмерла, так і не встигнувши довернути ствол. Він став спиною до Ніка, створюючи живий щит.

У цей час зверху, крізь скляний купол даху, вдарив сліпучий промінь прожектора. «Валькірія» зависла в метрі над ангаром, розриваючи повітря ревом турбін.

— Привид на позиції, — доповів Кайден. — Зношу перекриття. Йдіть із центральної осі.

Діана скинула руку, даючи знак групі.

— Центр чистий!

Мор промайнув повз неї безшумним розчерком. Він уже був біля троса, спущеного з «Валькірії», попутно встромивши клинок у горло останньому живому охоронцю, який намагався вистрілити Ніку в спину.

— Дістав! — видихнув Нік, вихоплюючи розпечений контейнер із нейрочіпом. Рукавички задимилися, але він навіть не поморщився. — Відходимо!

— Всі на борт! — скомандував Рейн.

Марк випустив останню чергу, відсікаючи переслідувачів, і останнім застрибнув на апарель, підхоплений міцною рукою Дерека. У ту ж секунду під ними пролунав глухий, лютий хлопок — терміт зжер сейф і половину офісного блоку, перетворюючи все на вогняне місиво.

«Валькірія» свічкою пішла в затягнуте хмарами небо. Усередині десантного відсіку запанувала тиша, що порушувалася лише шипінням гідравліки та важким диханням бійців.