Розділ 8 «Шпанська мушка»

Фінч не любила ходити у гості навіть до давніх знайомих, а сама думка про візит до помешкання Етьєна Ламберта викликала в ній суперечливі почуття. Важко було пояснити, як захоплення і зневага можуть співіснувати в ставленні до однієї людини.

Цей чоловік не з тих, хто просить щось напряму. Ламберт умів тиснути мʼяко — на цікавість, на професійну гордість, на ті слабкі місця, про наявність яких Шарлотта й сама не здогадувалася. 

Етьєн зранку встиг навідатися до Гертруди Вілкінсон — близької подруги місіс Монфор і довідався від неї важливу інформацію. Щоб не втратити вагомі деталі розслідування, Фінч довелося поступитися його черговій примсі та прийти до його холостяцької оселі. Можливо, відділок і справді тепер не найкраще місце для розмови про справу, яка стрімко набирала обертів.

Вона невпевнено постукала у двері. Відповіді не було. Після короткої паузи Шарлотта наважилася потягнути клямку на себе — двері виявилися відчиненими.

Невже він зовсім не боїться грабіжників?

Вона переступила поріг обережно, майже злодійкувато. Коридор був просторим, але позбавленим затишку — невелика кількість речей, лише необхідне. Жодного сліду жіночої руки.

Невже не може найняти хорошу економку? — скривилася подумки Фінч. — Мабуть, всі гроші Етьєна йдуть на випивку та азартні ігри.

У кутку тягнулася павутина, стара й недбало зметена лише наполовину. У коридорі, на паркеті, лежали шахові фігури та гральні карти, які мали певну послідовність і своє значення у яке Шарлотта не поспішала вникати. Вона ступала дуже акуратно, намагаючись не послизнутися і не зрушити їх з місця. 

Кімната, що здалеку здалася кабінетом, справді виявилася зручно облаштованим простором для роботи детектива. 

Фінч не помилилася, коли розраховувала тут побачити свого колегу. 

Етьєн Ламберт манірно розвалився у протертому шкіряному кріслі. В одній руці — гранчаста склянка з бурштиновою рідиною та льодом, у другій — сигара. За горіховим письмовим столом панував безлад, що доповнював цю пародію на лиходія з бульварного роману. Для повноти картини він безсоромно закинув ноги на стіл і схрестив щиколотки, з насолодою розглядав збентежену такою поведінкою гостю.

Шарлотта мовчки підійшла до вікна й різко відчинила його, впускаючи свіже повітря та виганяючи їдкий дим сигари. Лише після цього зручно розмістилася навпроти стола, у кріслі з високою спинкою, не поспішаючи порушувати тишу. 

— Отруєння кантаридином, — нарешті промовив Етьєн, зробивши ковток віскі. — Сьогодні зранку прийшли результати хімічних досліджень вмісту шлунка Артура Вуда.

Він недбало кинув на стіл розгорнутого листа.

— Що це за речовина? — байдуже відгукнулася Шарлотта, приховуючи щире зацікавлення.

— Небезпечна отрута, яку отримують з комах, — лаконічно пояснив він.

— Комах?

— Шпанських мушок. Невже ти про них не чула? — у його голосі ковзнула іронія.

— Авжеж чула! Памʼятаєш, Едмунд із захопленням розповідав про свої дослідження жуків? Може, це він отруїв художника?

— Я теж спершу подумав про нього, — знизав плечима Етьєн. — Але швидко відкинув це припущення. Едмунд надто любить комах. Ентомолог не стане нищити власні екземпляри заради брудної справи.

— Тоді де ще можна дістати шпанську мушку? — не вгавала Фінч.

Етьєн повільно підвів на неї хитрий погляд.

— У певних дозах кантаридин використовують як афродизіак. Його можна знайти у лабораторіях, аптеках… і навіть у лікарських кабінетах. — Він ледь помітно всміхнувся. — Я деколи брав його в батька, щоб приваблювати до себе жінок.

— Огидно! — різко відрізала Шарлотта. — Хоча тепер зрозуміло, чому тобі доводилося до цього вдаватися. Бо жодна жінка при здоровому глузді не звернула б на тебе уваги.

Усмішка зникла. В очах Ламберта спалахнуло холодне, зле роздратування. Він опустив ноги на килим й різко підвівся, швидко скоротивши відстань між ними.

Шарлотта напружилася, інстинктивно притислася до спинки крісла. Етьєн сперся руками на підлокітники по обидва боки від неї, перекривши шлях до відступу. Його близькість тиснула — різко, навʼязливо, без натяку на безневинну гру чи жарт. 

— Пташко, — тихо промовив він. — За слова треба відповідати.

— Якщо сильно тебе образила, — Шарлотта говорила швидко, стримуючи тремтіння, — я щиро прошу у тебе пробачення. Це був невдалий жарт.

— Запізно, — низько та спокусливо прошепотів на вушко.

Він нахилився ще ближче. Шарлотта різко відвернула обличчя, але він схопив її за запʼястя, притискаючи руки до спинки крісла. Вона не роздумуючи вдарила його коліном у пах — сильно, без жодних вагань. Такій миттєвій реакції вона завдячує приватним заняття по самообороні.

Етьєн відсахнувся з брудною лайкою.

— Ти! — злісно заричав.

Шарлотта скористалася миттю. Вона зірвалася з місця й кинулася у коридор, забувши про розкидані шахи. Підслизнувшись на пішаку, вона незграбно повалилася на паркет.

— Рахунок один — один, Фінч, — долинуло зловтішне хихотіння з кабінету. — Дивися краще під ноги.

— Два — один на мою користь, — нечутно прошипіла детективка, підводячись і стискаючи рукою бік, яким впала на гострий кінець слона. — Шпанська мушка тобі ще не скоро знадобиться у якості афродизіака, Ламберте.