Розділ 5 «Туманні висновки»

Місіс Монфор запропонувала детективам  скористатися своєю каретою. Повертаючись до відділку, вони мали трохи часу, щоб підбити підсумки розслідування. Колеса карети глухо стукотіли по бруківці, а туман за вікнами повільно ковзав уздовж темних фасадів.

— Яка ваша думка з приводу цієї справи, колего? — у звичній жартівливій манері звернувся Ламберт.

— Тут щось нечисто. І думаю, ти теж це відчув, — відповіла Шарлотта. — Кожен із племінників має мотив. Слуги ж або мовчазні до підозрілості, або відверто намагалися збити зі сліду. Не здивуюся, якщо хтось їх підкупив.

Етьєн схвально кивнув головою, не поспішаючи щось додавати.

— І ще, — продовжила вона після паузи. — Я вловила запах котячої м’яти. Його старанно намагалася приховати міс Вайт під шаром трояндових парфумів.

Ламберт підняв брову.

— І навіщо, на вашу думку, Розалії знадобилася котяча м’ята?

— Кішкам вона подобається. Її запах викликає тимчасову ейфорію, грайливість, іноді — розслаблення. Викрасти Леонору було б значно легше, якби вона перебувала у такому стані.

— Цікаве припущення, — задумливо мовив він, — але неточне. Розалія трималася під час допиту надто спокійно і невимушено у порівнянні з братами. Швидше за все, вона вживає настоянку котячої м’яти… для власного заспокоєння.

Шарлотта прискіпливо глянула на Етьєна.

— І звідки у вас такі глибокі знання з лікувань травами? — нотка недовіри проскочила в її голосі.

— Може я й не схожий на постійного відвідувача бібліотек, але мій батько лікар, — з легкою іронією відповів Етьєн. —  Він досі не може мені пробачити, що я відмовився здобути медичну освіту.

— Дійсно шкода, — сухо кинула Шарлотта. — Зараз би мали можливість загравати з симпатичними медсестерами, а їх значно більше, ніж жінок-детективів.

Ламберт усміхнувся кутиком губ.

— Вродливі жінки — моя слабкість. Тож я радий працювати у вашому товаристві, де в мене немає зайвих спокус.

Шарлотта підвела на нього байдужий погляд.

— Як грубо! — вдаючи глибоку образу, вона театрально насупилася і схрестила руки на грудях.

— Зате чесно! — парирував він.

Карета знову здригнулася на повороті, а між ними повисла тиша — не напружена, а та, в якій народжуються правильні думки для подальшого розслідування.

Фінч була поглинута власними роздумами, коли карета різко підскочила на камені.

Записник випав з її рук, різні кольорові закладки та списані листки розлетілися по кареті. Ламберт нахилився, щоб допомогти напарниці та впорядкувати цей безлад.

— Не потрібно! — грубо відрубала Фінч.

Етьєна зацікавив дивний малюнок на одному з аркушів, які він встиг підняти. Це була карикатура. Його очі хитро примружилися, а кутик губ піднявся догори.

— Хто ж цей красень з елегантними вусами? І чому в його голову встромлено спис? — грайливо поцікавився Ламберт.

Шарлотта намагалася вихопити аркуш. Та Етьєн швидко підняв його над головою.

— Спокійно, пташко. Я хочу зберегти це на памʼять. Не кожного дня мені малюють такі оригінальні портрети.

Фінч залилася багрянцем.

— Годі тобі! Я готова перепросити за це недорозуміння, тому віддай малюнок.

— Зіграємо гру. Переможець забирає малюнок, а той хто програє — миє підлогу у відділку цілий тиждень, — азартно простягнув руку Ламберт.

— Гаразд, — впевнено заявила Шарлотта та відповіла міцним рукостисканням.