Епізод 11

Сцена 1 

ЕКСТ. ТЕАТР – ВЕЧІР 

Дейзі і Чікі підходять до театру, де вже зібралися тварини-глядачі. Атмосфера святкова: банери, маленькі ліхтарики, запах свіжої випічки. 

Чікі (зі сміхом, показуючи лапкою на кондитерський кіоск):
— Дейзі, дивись! Морквяна випічка! І я хочу першу чергу! 

Дейзі (серйозно, тримає блокнот і ручку):
— Спокійно, Чікі. Пам’ятаємо: уважність понад смаколики. Театр виглядає трохи… підозріло. 

Вони заходять, і відразу помічають деяких котів-охоронців, які занадто серйозні і напружені. 

Чікі (шепоче, заглядаючи за куліси):
— Дейзі, чому всі охоронці такі насторожені? Може, це просто прем’єра? 

Дейзі (дивиться на двері службових кімнат):
— Ні, Чікі. Занадто багато закритих дверей і дивних поглядів. Щось не так… 

Том Ян несподівано з’являється зі спини, тихо шепоче:
Том Ян:
— Дейзі, Чікі… будьте обережні. Є відчуття, що театр може бути небезпечним сьогодні. 

Чікі (з усмішкою):
— Ха-ха! Обережність – моя друга суперсила! 

(Камера повільно переміщується до залу театру, де глядачі займають місця. Десь у тіні видніється фігура Містера Крупса.) 

- 

Сцена 2 

ІНТ. ЗАЛ ВИСТАВИ – ВЕЧІР 

Дейзі і Чікі сидять на крайніх місцях ряду, уважно спостерігаючи за сценою. Атмосфера спокійна, глядачі насолоджуються шоу. 

Раптом, із затемненого кулісного проходу з’являється Містер Крупс, тримаючи механізм із запалювальною сумішшю. 

Містер Крупс (підсміюючись, звертаючись до залу):
— Дякую за візит, мої маленькі глядачі! Сьогодні шоу трохи… вибухове! 

Глядачі завмирають, деякі кричать, інші тікають. 

Чікі (шепоче, хапаючи Дейзі за лапку):
— Ого! Дейзі, це не просто прем’єра… це справжня катастрофа! 

Дейзі (зосереджено, відкриваючи блокнот):
— Так. Ми знали, що щось не так. Чікі, план – діяти швидко. 

Чікі (енергійно, підстрибуючи):
— Гаразд! Давай врятуємо всіх, а потім трохи попляшемо! 

Дейзі киває, швидко робить помітки та оцінює розташування об’єктів на сцені. 

Дейзі:
— Тварин ми евакуюємо через бічні двері. Чікі, ти будеш відволікати Крупса, поки я знайду спосіб зупинити його механізм. 

Чікі (підморгуючи):
— Гаразд! Хаос активовано! 

Том Ян тихо підходить до Дейзі:
Том Ян:
— Тут вентиляційна шахта. Через неї можна дістатися механізму, не потрапивши в поле зору Крупса. 

Дейзі:
— Чудово. Тоді робимо так. Чікі, вперед. 

Чікі (стрибнувши на підлогу):
— Відволікаємо його! 

Крупс починає шукати, звідки з’явився шум, поки Чікі швидко кидає мотузку на механізм, і Дейзі просувається до вентиляційної шахти. 

(Камера наближається до напруженого обличчя Крупса, звук тикання таймера посилює драматизм.) 

- 

Сцена 3 

ІНТ. ТЕАТР – ЗАДНІЙ ФОН 

Дейзі повільно просувається вентиляційною шахтою, а Чікі відволікає Містера Крупса хаотичними рухами й гучними вигуками. 

Чікі (кричить, розмахуючи лапками):
— Ей, Крупс! Ти не бачиш, що шоу вже почалося? 

Містер Крупс (розгублено, озираючись):
— Що за… Ха! Хтось грається зі мною! 

Дейзі (пошепки через вентиляційний отвір):
— Том Ян, допоможи з тваринами. Вести їх за бічними дверима, тихо, без паніки. 

Том Ян (киваючи):
— Зрозумів. Підемо повільно, але впевнено. 

Чікі стрибає з одного краю сцени на інший, створюючи хаос: падають декорації, світло миготить. Крупс кидається за нею, намагаючись зупинити. 

Чікі (шепоче, підморгуючи Дейзі):
— Механізм майже в тебе! 

Дейзі проковзує вентиляційною шахтою, підходить до механізму. Вона обережно відключає детонатор, використовуючи свої інструменти з блокнота. 

Дейзі (з полегшенням):
— Готово. Механізм заблоковано. 

Чікі (зі сміхом, підстрибуючи поруч):
— Ура! Всі в безпеці, і Крупс навіть не зрозумів, що його план провалився! 

Том Ян (виводячи тварин з театру):
— Добре зроблено, команда. Тепер треба лише спіймати Крупса… 

Дейзі (серйозно, але з усмішкою):
— Так, а потім – вже заслужений відпочинок. 

(Камера показує, як тварини тихо залишають театр бічними дверима, а Крупс все ще намагається зрозуміти, що сталося.) 

- 

Сцена 4 

ЕКСТ. ЗАДНЯ ЧАСТИНА ТЕАТРУ – ВЕЧІР 

Дейзі, Чікі та Том Ян наздоганяють Крупса у вузькому проході за сценою. Містер Крупс, розсерджений, намагається втекти, але спотикається об декорації. 

Містер Крупс (обурено):
— Невже це… ті маленькі бурундушки знову мені завадили?! 

Дейзі (серйозно, виставляючи лапку вперед):
— Крупсе, все закінчено. Пора здатися. Ми не дозволимо тобі ставити під загрозу невинних. 

Чікі (енергійно, весело):
— Так! Тепер твоїх витівок кінець! 

Містер Крупс (обертаючись, роблячи вигляд, що хоче втекти):
— Ха! Ви думаєте, що це кінець? Я ще повернуся! 

Чікі підкидає мотузку і ловить його за хвіст, не даючи втекти. Дейзі швидко пов’язує мотузку, блокуючи будь-який рух. 

Том Ян (підходить і підводить Крупса до виходу):
— Дивись, куди йдеш. Поліція вже чекає. 

Містер Крупс (розлючено, але поступово заспокоюючись):
— Добре… сьогодні ви виграли. Але це ще не кінець! 

Дейзі (стримано, впевнено):
— Кожен твій план закінчується, Крупсе. І цього разу ми переконалися, що більше ніхто не постраждає. 

Чікі (зі сміхом, тримаючи лапку на Дейзі):
— Ну що, Дейзі, можна трохи відпочити? 

Дейзі (посміхається, закриваючи блокнот):
— Так, Чікі. Місто в безпеці. Робота завершена. 

(Камера показує, як Крупса відводять до копів-псів, а бурундушки і Том Ян дивляться на порожній, але врятований театр. На фоні лунає спокійна музика, що символізує перемогу.) 

- 

Сцена 5 

ІНТ. СТАРИЙ КІНОТЕАТР – НІЧ 

Дейзі і Чікі повертаються до свого старого кінотеатру, де облаштована їхня кімната. Театр вже порожній і тихий, лише віддалене світло міських ліхтарів пробивається крізь вікна. 

Чікі (розслаблено, розкидає лапки на ковдру):
— Фух… Дейзі, я ще ніколи так не стрибала і не кричала одночасно! 

Дейзі (посміхаючись, відкриває блокнот і кладе його на полицю):
— Так, але все пройшло добре. Крупс спійманий, місто в безпеці, і навіть тварини в театрі не постраждали. 

Чікі (підморгуючи, дістає пакет горіхів):
— А тепер заслужена нагорода! Горіхи! 

Дейзі (з легким сміхом, зручно вмощуючись на ковдрі):
— Чікі… ти завжди знаходиш спосіб робити хаос корисним. 

В цей момент Том Ян заглядає у вікно і тихо шепоче:
Том Ян:
— Вітаю, детективи. Добре попрацювали. Місто вдячне. 

Чікі (радісно махає лапкою):
— Дякуємо, Том! А тепер можна трохи поспати і подивитися кіно вечір! 

Дейзі (посміхаючись, закриває очі):
— Так… Мрія кіно вечора. Завтра новий день, нові справи. 

(Камера повільно від’їжджає, показуючи Дейзі та Чікі, що мирно відпочивають на сцені, світло ліхтарів грає на стінах старого кінотеатру. На фоні чути тиху музику, що символізує спокій після бурі.) 

-