Епізод 9

Сцена 1 

ІНТ. МІСЬКА БІБЛІОТЕКА – НІЧ 

У старій бібліотеці панує тиша. Ліхтарі мерехтять крізь вікна. Двері розчиняються, вбігає схвильований бібліотекар — літній кріт у круглих окулярах. 

Бібліотекар:
— "Тривога! Хтось знову виніс старі книги зі сховища!" 

Бурундушки заходять усередину, поруч з ними Теодор. Полиці виглядають спустошеними, на підлозі розкидано пил і клапті старого паперу. 

Чіки піднімає шматок обкладинки й починає жартувати:
— "Ой, та ці книги навіть не комікси. Навіщо їх красти?" 

Дейзі серйозно розглядає темні плями біля дверей сховища.
Вона нахиляється, бере в лапку чорну пір’їну. 

Дейзі:
— "Це не проста крадіжка. Тут залишилися сліди… пір’я." 

Теодор уважно оглядає підлогу:
— "Це схоже на старіші випадки. І я знаю лише одного злодія, хто залишає такі підказки." 

Чіки ховає пір’їну за вухо й удає шпигуна:
— "Ворон Карк! Він же любить усюди залишати своє чорне крило!" 

Бібліотекар хвилюється:
— "Будь ласка, поверніть книги. Вони безцінні для міста." 

Дейзі стискає кулак:
— "Не хвилюйтеся. Ми розберемося." 

Камера повільно від’їжджає від бібліотеки, залишаючи команду серед темних полиць і розсипаного пилу. 

- 

Сцена 2 

ЕКСТ. МІСЬКА ТЮРМА – РАНОК 

Камера повільно рухається вздовж високих стін в’язниці. Ланцюги розбиті, замки валяються на землі, ніби їх вирвали з коренем. На бруківці розкидані чорні пір’їни. 

Копи-пси бігають довкола, гавкають, розслідують. Один із них піднімає шматок зламаної решітки. 

Коп-пес 1 (сердито):
— "Він вирвався! І залишив нас із цим безладом." 

Коп-пес 2, нахмурившись:
— "Ворон Карк знову на волі…" 

На стіні камери намальовано чорними слідами крил напис:
«Я повернувся». 

Гвинтик оглядає уламки, вмикає свій міні-сканер.
— "Сліди свіжі. Він зробив це минулої ночі. Втік один, без спільників." 

Коп-пес 1:
— "Його кмітливість завжди була проблемою. Але цього разу він не піде далеко." 

Камера зміщується до темного неба, де пролітає чорна тінь. Чується каркання, що відлунює по всій окрузі. 

Голос Ворона Карка (поза кадром):
— "Ніхто не зупинить мене цього разу!" 

Копи-пси насторожено дивляться в небо, а один із них нервово стискає свисток. 

Коп-пес 2:
— "Ми маємо покликати тих, хто вже раз йому протистояв…" 

- 

Сцена 3 

ІНТ. БІБЛІОТЕКА – ГОРИЩЕ – ДЕНЬ 

Дейзі сидить за своїм столом, обкладена книгами й картами. Вона занотовує в блокнот схеми зниклих книг. Чіки в цей час лежить у гамаку, жує горішки й дивиться на стару плівку, яку голуби принесли як «новини дня». 

Раптом чути гучне гавкання. Двері відчиняються — заходять два копи-пси, а за ними Гвинтик із інструментами через плече. 

Коп-пес 1 (урочисто, офіційним тоном):
— "Дейзі, Чіки. Нам потрібна ваша допомога." 

Чіки (позіхає, вивалюється з гамака):
— "О, тільки не знову. Ми ще від попередньої справи не відпочили…" 

Дейзі (знімає окуляри, уважно):
— "Що сталося?" 

Гвинтик, нервово розмахуючи гайковим ключем:
— "Карка немає в камері! Він вирвався, лишивши по собі пів тонни зламаного заліза. Його крик чули по всьому місту." 

Чіки (широко розплющує очі):
— "А я думала, то був мій живіт після горіхів…" 

Дейзі кидає на сестру сердитий погляд. 

Коп-пес 2:
— "Ми знайшли пір’я біля бібліотеки. Схоже, він полює на старі книги. Можливо, шукає щось важливе." 

Дейзі, швидко гортаючи записи:
— "Книги про історію міста… він хоче використати їх, щоб створити нові сенсаційні фейки. Якщо йому це вдасться, весь Фуррсіті перетвориться на хаос." 

Чіки (театрально):
— "Ну все, відпочинок скасовано…" 

Коп-пес 1, твердо:
— "Тільки ви можете впоратися з ним. Допоможете?" 

Дейзі закриває блокнот і піднімає голову:
— "Ми приймаємо справу." 

Чіки, ховаючи горіхи у рюкзак:
— "Але цього разу — я хочу офіційний бейдж!" 

Копи переглядаються, зітхають. 

- 

Сцена 4 

ЕКСТ. ЗАНЕДБАНИЙ ДРУКАРСЬКИЙ ЦЕХ – НІЧ 

Старий будинок із вибитими вікнами. Всередині чути гучний скрегіт друкарських машин і каркання. 

Дейзі, Чіки, Гвинтик і Теодор підкрадаються до входу. Копи-пси залишаються позаду, щоб перекрити вихід. 

Чіки, шепоче:
— "А може він просто вирішив відкрити друкарню листівок? Ну там, зі смішними котами?" 

Дейзі, суворо:
— "Скоріше за все — з фейками про кінець світу." 

Гвинтик дістає маленький пристрій із антенкою, воно починає пищати:
— "Точно! Всередині десятки друкарських машин. І… ого, навіть радіопередавачі." 

Вони заходять усередину. Скрізь розкидані газети з гучними, брехливими заголовками:
«Фуррсіті зникне за три дні!»
«Голуби — шпигуни ворожих держав!»
«Горіхи отруєні!» 

Теодор сердито:
— "Це ж може знищити довіру в місті…" 

Раптом чути голос Карка, що лунає з балкона над ними:
— "Ви запізнилися, детективши! Місто вже повірило в мої новини. А ви станете головними винними у хаосі!" 

Світло прожекторів б’є прямо в очі Дейзі й Чіки. Навколо починають крутитися друкарські машини, ніби в живому ритмі. 

Чіки нервово, але з викликом:
— "Та хто взагалі ще читає газети?!" 

Карка чути грізний сміх, і він розгортає величезний плакат зі словами:
«Бурундушки-зрадниці!» 

Дейзі стискає кулаки:
— "Не цього разу, Карк." 

- 

Сцена 5 

Місце дії: головний зал бібліотеки. Ніч. Ліхтарі кидають тіні на полиці. На столі розкладені старі книги. Ворон Карк гортає одну з них, тихо сміючись. 

Карк (шепотом, але зловісно):
— Нарешті… стародавні знання знову мої. З цими секретами ніхто мене не зупинить. 

(З темряви чути шурхіт. З’являються Дейзі та Чікі, а за ними Теодор і Їжак Гвинтик. Копи-пси чекають біля виходу.) 

Дейзі (рішуче):
— Ворон Карк, твій час закінчився. Поверни книги! 

Карк (саркастично):
— О, маленькі героїні. Ви думаєте, що можете зупинити мене? Ці книги цінніші за будь-які життя! 

Чікі (спокійно, але з силою):
— Вони цінні лише тоді, коли служать усім. А ти їх хочеш лише для себе. 

(Карк різко розкриває крила і піднімається на балкон бібліотеки. Він кидає кілька книг униз, намагаючись відволікти.) 

Теодор (підбирає книги):
— Дейзі! Чікі! Я їх зберу, ви ловіть його! 

(Дейзі стрибає на полицю й опиняється поруч із Карком. Чікі обходить його знизу. Ворон сміється й намагається злетіти через вікно, але там чекає Гвинтик із розтягнутою металевою сіткою.) 

Гвинтик (вигукує):
— Політ закінчено, пташечко! 

(Карк застрягає в сітці, падає додолу. Копи-пси одразу підбігають і надягають на нього кайдани.) 

Копи-пес сержант Бруно:
— Гарна робота, бурундушки. Без вас ми б його не зловили. 

Карк (злобно):
— Це ще не кінець… Я повернусь! 

Дейзі (строго, але впевнено):
— Можливо. Але поки ми тут, ти не завдаси шкоди нікому. 

(Камера від’їжджає. Копи-пси виводять Карка, а сестри з Теодором і Гвинтиком складають книги на стіл. М’яке світло світанку пробивається крізь вікна.) 

Чікі (усміхається):
— Кожна книга знайшла свій дім. А ми — свою перемогу. 

-