Епізод 1

Сцена 1 

Локація: завод із зерном, міський район Фуррсіті, ранкове сонце. 

Камера повільно панує над великим зерновим заводом: високі силоси, труби, решітки та старі конвеєри. На даху заводу сидять голуби, кричать новини та переглядають на ноутбуках дані про «останній грабіж зерна». На фоні чути механічне шурхотіння зерна, пташиний гамір і легкий запах пилу.
Дейзі та Чіки стоять на краю даху сусідньої будівлі, спостерігаючи за рухом на заводі. 

Дейзі: (серйозно, з блокнотом)
– Чіки, дивись. Це вже третій місяць поспіль: хтось краде зерно вночі. Щоразу на цьому заводі. Ми маємо знайти закономірність. 

Чіки: (лежить на животі, підпирає голову лапками)
– Ммм… А може, це просто… зернова примара? (моргає) Хто знає, куди дівається все зерно? 

Дейзі: (піднімає брову)
– Примара не залишає слідів лап. (показує на конвеєр) Подивись, на цих краях видно якісь сліди. 

Чіки: (несподівано підстрибує, спотикається, випадково зачіпає відро з зерном – воно падає на дах нижче)
– Ой! 

Зерно розсипається, і маленькі мишки з сусідніх будівель весело збирають його. 

Дейзі: (зітхає, але посміхається)
– Тобі щастить, хаотична генераторко ідей. Хтось там теж буде радий твоїй «помічі». 

Кролик Лонгір стрибає на дах заводу, роблячи великий стрибок з іншої будівлі, майже ковзаючи по трубі. 

Лонгір:
– Дівчата, привіт! Чув, у вас справа… і це виглядає серйозно. Робітники вже почали панікувати. 

Дейзі:
– Добре, Лонгір. Тоді нам треба поговорити з робітницею, яка залишила заявку. Вона каже, що зерно зникає кожного місяця. 

Камера переходить всередину заводу, де робітниця, маленька мишка, хвилюється біля порожніх контейнерів із зерном. 

Робітниця: (нервово)
– Я… я нічого не можу зрозуміти! Вночі все було добре, а вранці – пусто! Хтось грабує мене, але я не знаю хто! 

Чіки: (підморгує Дейзі, тримаючи лапу на серці)
– Не хвилюйся, маленька мишко. Ми розкриємо цю справу… і, можливо, навіть знайдемо твоє зерно. 

Дейзі: (витирає лапою наліт пилу з блокнота)
– Спочатку нам потрібно поговорити з робітниками. Кожен може щось бачити або чути. 

Камера показує робітників, які нервово обмінюються поглядами. 

Дейзі: (пошепки Чіки)
– Ага… здається, ми наблизилися до правди. 

Чіки: (широко посміхається)
– А я думала, що це буде нудна нічна пригода… 

- 

Сцена 2 

Локація: всередині заводу, невеликий офіс із дерев’яним столом, старими 

Дейзі і Чіки заходять до офісу. Лонгір ховається за стіною, спостерігаючи за реакціями робітників. В офісі пахне пилом і зерном, на столі розкидані папери та старий калькулятор. 

Дейзі: (серйозно, записує щось у блокнот)
– Добрий ранок, панове. Ми хочемо задати кілька питань щодо зниклого зерна. 

Робітник 1: (нервово)
– Я… я нічого не бачив! Я працював на конвеєрі всю ніч! 

Робітник 2: (озирається)
– А я… я тільки рахував зерно… (показує пальцями) одну, дві, три… стоп! 

Чіки: (нахиляється до робітника, шепоче)
– Може, ти рахував так само, як я раніше рахувала пончики? 

Робітник 2: (зніяковіло)
– Е… можливо… 

Дейзі повертається до столу, на якому сидить бухгалтер Крупс – маленький, товстий хом’як у костюмі, тримає калькулятор і бухгалтерську книгу. 

Дейзі:
– І ви, пане Крупс, що скажете? 

Крупс: (невинно посміхається, облизуючи губи)
– О, я… я тільки раху… (клацає калькулятором) мінус дві бочки зерна… плюс три насінини… 

Чіки: (нахиляється і дивиться на калькулятор)
– Хмм… Я думаю, ти просто любиш клацати кнопки… 

Дейзі: (помічає невідповідність у цифрах)
– Здається, тут щось не сходиться. Ваші записи не співпадають із тим, що кажуть робітники. 

Крупс: (трохи нервово)
– Ой, це… це дрібниці бухгалтерії! Абсолютно дрібниці! 

Лонгір: (підбігає, стрибнувши на стіл, бо хоче спіймати підказку)
– Ем… я знайшов маленьку слідку – тут відбиток лапки прямо на полиці для зерна! 

Чіки: (захоплено)
– Побачила?! Це якесь зернове послання! 

Дейзі: (посміхається)
– Ммм… І цей відбиток веде прямо до… 

Крупс моргає і нервово гладить калькулятор. 

Сцена закінчується на крупному плані Дейзі, яка робить нотатку в блокноті. 

- 

Сцена 3 

Локація: склад заводу, великі дерев’яні ящики та мішки із зерном, темні кути та вузькі проходи. 

Дейзі та Чіки заходять на склад, де ящики і мішки з зерном створюють справжній лабіринт. Лонгір підскакує, перевіряючи темні кути, а маленькі миші ховаються у стелажах. 

Звуки шурхоту, легкий скрип дерев’яних піддонів, запах зерна та пилу. В повітрі літають дрібні зернята, підкреслюючи хаотичну атмосферу. 

Дейзі: (серйозно, дістає лупу)
– Ми повинні знайти сліди, які залишив наш «друг» минулої ночі. Кожен ящик перевіримо. 

Чіки: (стрибнувши на мішок, ковзає вниз і падає в купу зерна)
– Ой! Це так м’яко… і смачно… (вставляє зерно в рот) 

Дейзі: (зітхає)
– Чіки! Це не час для перекусу! 

Чіки піднімає голову і випадково б’є лапою по мішку. З нього висипається маленька записка. 

Чіки: (захоплено)
– Ооо! Лист! Це як у фільмах про детективів! 

Дейзі швидко піднімає записку і читає:
Дейзі: (шепоче)
– «Якщо хочеш зерно, шукай там, де ховаються тіні». 

Лонгір: (підскакує)
– Тіні… тут багато тіней! Може, це підвал? 

Дейзі:
– Можливо. Чіки, йдемо подивимось під сходами. 

Вони підходять до сходів, які ведуть у підвал. Чіки ненароком спотикається, б’ється лапою об стіну, і маленький механічний годинник падає з полиці, починаючи дзвонити, що лякає мишей. 

Миші: (панікують, розбігаються)
– Пі-пі-пі! 

Чіки: (сміючись)
– Ой, я їх налякала! 

Дейзі: (серйозно, записує нотатку)
– Це може бути корисним. Будь-який рух… будь-яке перелякання може показати нам хід лиходія. 

Вони заходять у темний підвал і бачать… порожні ящики, але один мішок підозріво піднятий. 

Чіки:
– Ооо! Тут щось є! 

Вона тягне мішок – із нього висипається зерно прямо на лапи Дейзі. Лонгір підбігає і сміється. 

Лонгір:
– Ага! Ось і зерно! Може, хтось просто забув його приховати? 

Дейзі: (підозріло)
– Або це пастка… 

Сцена закінчується крупним планом на мішок зерна з відбитком маленьких лап.Чіки щасливо ховає зерно у рюкзак, не помічаючи підозрілого погляду Дейзі. 

- 

Сцена 4 

Локація: офіс заводу + підвал зі складом зерна 

Дейзі, Чіки і Лонгір повертаються в офіс, несучи відбитки лап і записку. Атмосфера напружена: робітники стежать з обох боків, Містер Крупс сидить за столом із калькулятором. 

Дейзі: (серйозно, відкриває блокнот)
– Ми знайшли сліди, які ведуть прямо до вас, пане Крупс. Відбитки лап, порожні мішки і записка. 

Крупс: (нервово, починає рахувати на калькуляторі)
– Це… це… всього лише збіг… мінус дві бочки… плюс три насінини… 

Чіки: (вибігає вперед, махає лапами)
– Збіг! Ха-ха! Як завжди, у вас є «співпадіння» для всіх випадків! 

Лонгір: (підскакує до Крупса, нахиляється)
– І цей слід веде прямо до ваших схованок! 

Дейзі розкриває мапу заводу, показуючи шляхи підвалу та схованок. 

Дейзі:
– Панове, факти не брешуть. Ваші записи не збігаються із тим, що відбувається на заводі. 

Крупс: (панікує, підскакує)
– Добре, добре! Я зізнаюся! Але… ви не спіймаєте мене! 

Раптово Крупс стрибає на вікно, ховаючись за фіранкою, і намагається втекти через трубу, що веде на дах. 

Чіки: (сміючись)
– Хто залишив відкриті труби? Ти ж знову ламаєш правила! 

Дейзі: (підбігає до труби, робить кмітливий крок)
– Ловимо його чи ні? 

Лонгір:
– Хм… я можу спробувати! 

Крупс ковзає трубою, але Дейзі передбачає його рухи і підкладає мотузку, завдяки якій Крупс сповільнює втечу, і копи-пси вже чекають знизу. 

Крупс: (лає, коли його підбирають поліцейські)
– Ще побачимось, детективши! 

Чіки підскакує поруч із Дейзі, обіймає її: 

Чіки:
– Ура! Ще одна справа вирішена! 

Дейзі: (посміхається, робить нотатку в блокноті)
– Так, але краще залишаймо очі відкритими. Місто Фуррсіті ще повне таємниць. 

Сцена закінчується на кадрі, де Крупс відводять поліцейські, а Дейзі і Чіки виходять на дах заводу, спостерігаючи за сонцем, що сходить. 

- 

Сцена 5 

Локація: завод + вулиця біля заводу, куди під’їхали копи-пси 

Дейзі, Чіки і Лонгір стоять на подвір’ї заводу. Копи-пси, трохи запізно, але впевнено, арештовують Містера Крупса. Робітники спостерігають, усміхаються і махають лапами. 

Коп-пес 1: (серйозно, затримуючи Крупса)
– Пане Крупс, ви затримані. 

Крупс: (нервово, спотикається)
– Ще побачимось, детективши! 

Дейзі: (серйозно, з блокнотом у лапах)
– Добре, що ми перевірили всі записи та сліди. Все сходиться. 

Лонгір:
– І зерно врятоване! 

Дейзі і Чіки підходять до купки зерна, яку Чіки ховала в рюкзаку, і сміються. 

Чіки: (розпаковує зерно)
– Ого, скільки зерна! Можна зробити цілий пиріг! 

Дейзі: (посміхається, трохи закочує очі)
– Може, колись. А зараз ми успішно закрили справу. 

Робітники підходять, дякують бурундушкам. 

Робітник 1:
– Дякуємо, що знайшли винного. Тепер можемо спокійно працювати. 

Робітник 2:
– Так, і більше ніхто не краде наше зерно! 

Чіки і Дейзі обіймаються, радіючи спільному успіху. Лонгір підскакує поруч. 

Чіки:
– Ура! Ще одна чудова справа! 

Дейзі:
– І ще один урок: ніколи не недооцінюйте маленькі сліди. 

Кадр закінчується загальним планом: бурундушки стоять на тлі заходу сонця, завод у спокої, Крупс у клітці копів-псів, а Лонгір махає лапами на прощання. 

-