Це був чудовий літній день. Йде дощ, приємна прохолода... просто рай. І Деймосу зателефонувала його дівчина і сказала, що він їй не потрібен, кинула слухавку і заблокувала його.
Після розлуки він пішов на вулицю. Його мучила депресія. Він не знав що йому робити далі. Деймос пішов до свого улюбленого місця, де він проводив свій вільний час разом з друзями. Він почав згадувати, як їм було весело разом, але майже усі поїхали на дачу або в інше місто, або поїхали у літній табір.
Його друзів не було вже, як два місяці. І так Деймос залишився сам зі своїм другом - Фобосом.
Раптом його думки перервав телефонний дзвінок. Це був Фобос.
- Привіт! Як ти там? - питає друг.
- Привіт, наче добре.
- Так, друже я тебе давно знаю і коли ти так кажеш, значить не все добре. Щось сталося?
- Та ні, - відповів Деймос - всього лише дівчина кинула, ні з того, ні з сього.
- Це погано. Приходь до мене, поговоримо і все обсудимо.
- Зараз буду, чекай на мене, друже.
- Добре, бувай.