thirty nine ~ Samantha & Harry #3

Song: Brian Crain - Dream of Flying

***

Привіт, Сем, це я.

Вибач, що так довго не приходив. І за те, що вже пізня ніч теж. Чи сплять ангели взагалі? У тебе є щось на зразок ліжок на небі чи...? Вибач, я говорю повну дурню. І так, вибач, що не привіз троянди, знайти відкритий магазин квітів о третій ночі – не найпростіше завдання. Чорт, якби була тут, ти б сказала мені припинити весь час вибачатися. Ти все одно ненавидиш троянди.

Я зробив це, Сем. Чотири дні тому я прокинувся з Луї, але... Вибач, до біса. Я не знаю, чому я плачу. Таке відчуття... Ні, я більше не хочу плакати. Не знаю, чи можна побачити нас звідти, чи у тебе є важливіші справи. Наприклад, зустріч із Фрідою Кало чи щось подібне. Але ми переробили мою кімнату. Ми зробили. Я маю на увазі, що ми ще не закінчили, але ми робимо це разом. Тому що... я знищив її знову. Так, знову. Вибач. Я зірвався, тому що він переглядав мої речі. Він про все дізнався. Я бачив, як він дивився на шприци, як він дивився на мене. І я почувався таким жалюгідним, Сем. Якщо в моєму житті є сенс, то це зробити так, щоб Луї ніколи більше так на мене не дивився.

Коли він побачив мій живіт, його огида була... це не передати словами. Він сказав, що я йому не огидний. Він бреше. Він такий же поганий брехун, як і ти. Я зробив вигляд, що вірю йому. Так само, як я вдавав, що вірю тобі. Не можу сердитися на тебе за те, що я тобі огидний.

Він спить. Наразі він спить у мене в гардеробній, тому що під час ремонту ми поклали туди матрац. Знаєш, що круто? Коли я встав, Коннард навіть не спробував піти за мною. Здається, йому подобається Луї.

Він ніколи не прибирає, Сем. Боже, я ніколи не думав, що на світі є людина ще неохайніша, ніж ти, але я думаю, що знайшов його. У мене є якесь прокляття. Закохуватись у людей, які готові вистрибнути з вікна при слові «прибирання». Він залишає свої речі всюди. Я вчора мало не перечепився об його рюкзак. Я почав його лаяти, а він тільки засміявся. Він сказав, що якби я увімкнув світло, цього б не сталося й що я намагався зламати ногу, щоб не фарбувати кімнату. Ти розумієш, який він нестерпний? Я його кохаю.

Північно-синій. Одна зі стін буде північно-синьою. Я хотів залишити їх білими, ти знаєш, як я люблю білий, але він зумів змінити мою думку. Він також запитав, чи можна прикрасити стіну над ліжком такими ж зірками, як на стелі. «Отже, ми будемо жити серед зірок». Це його слова, Сем. І я погодився. Я хочу жити з ним серед зірок. Дуже хочу.

Він сказав, що любить мене. Я знаю, що мені потрібно було це почути, мені потрібно було це знати, але... мені так страшно. Я так боюся його розчарувати. Це все, що вмію робити. Розчарувати людей. Я боюся втратити його кохання.

Що зі мною, Семмі? Чому я знову плачу? Я сам себе не розумію. Просто тому, що коли... коли ти померла, мене ніхто не попередив. Білий ангел не підійшов до мене й не сказав: «Гей, не прив'язуйся до неї надто сильно, вона помре і зруйнує твій світ, до побачення.»

Блін, вибач, ти втратила життя, а я плачу, як боягуз. Який же я егоїст. Луї тут, він любить мене, він усе знає і не збирається йти. Але й ти не збиралася йти... Гаразд, усе. Цього достатньо. Луї це не ти.

Я відчуваю, що життя дало мені ще один шанс бути щасливим, але... Чому я не можу цього зробити, Сем? Частина мене просто не хоче боротися. Що, якщо вона права, Сем? А якщо я справді хворію?

Як ти думаєш, чи може людина, яка надто довго страждала, відпустити весь біль в одну мить? Людина, яка зламала обидві ноги, заново вчиться ходити. Сліпий, якому повернули зір, знову бачить. То чому я не можу знову навчитися бути щасливим? Це не чесно. Я теж цього хочу. Я хочу знову бути щасливим. Я також хочу відправити до біса ту частину себе, яка тягне вниз, яка любить падати. Але це надто сильно, Сем. Я втомився з цим боротися. Я втомився боротися сам з собою.

Мені здається, я був не правий, Сем... Луї не зможе мене врятувати.