Деградація [ukrainian translation]

twenty ~ Because he's different

Song: Casting Crowns – Who Am I

***

32 дні до першого повідомлення

У свої 19 років Гаррі не проводить вільний час з друзями, не ходить на вечірки щосуботи, як усі молоді люди його віку. Ні. Він інший, йому подобається проводити час зі своїм викладачем філософії. Старий ідіот, який думає, що знає все. Старий ідіот, який дивиться на всіх зверхньо. І він ‒ єдина людина, яка розуміла Гаррі весь цей час. Єдиний, кому вдалося налагодити з ним зв'язок. Бо іноді доктор філософії може допомогти. Тому що зрозумів його хворобу. І тому, що Гаррі любить філософію. Вони разом проводять суботи, перевіряючи тести. Рідко говорять. Один сидить за письмовим столом, в центрі авдиторії, а інший на лавці в першому ряду.

Тільки ця ніч була іншою, тому що Гаррі почувався погано. Він нервував і стукав ручкою по столу. Він не міг зосередитися.

— Що відбувається, Гаррі?

— Нічого.

І, знаючи, що на нього не слід тиснути, професор продовжував перевіряти роботи. Він чекав. Він чекав, бо знав, що Гаррі прийде до нього, якщо захоче поговорити. Він навчився його розуміти. І знову він не помилився.

— Червона. Його машина червона.

Тому що того вечора, навіть сам того не усвідомлюючи, Гаррі потребував розмови.

— Чия машина червона?

— Луї Томлінсона.

— І тебе бентежить, що вона червона?

— Так.

— Чому?

— Тому що Lamborghini цієї моделі червого кольору не існує.

— І тебе це хвилює?

— Так.

— Чому?

— Тому що я не розумію.

— Можливо, він просто захотів її перефарбувати.

— Але чому? Якщо він хотів червону машину, чому він не купив модель, яка вже існує в червоному кольорі?

— Я не знаю. Він, напевно, хотів машину, яка б відрізнялася від інших.

— Так, але чому?

— Гаррі, можеш залишити цю ручку в спокої? Вона тобі нічого не зробила.

— Вибачте.

— Ось уже вдруге ти мені про нього розповідаєш.

— Ні.

— Так. Минулого тижня ти теж розповідав мені про нього.

— Але це було тому, що він взяв кока-колу без цукру в їдальні.

— М?

— Він зазвичай п'є тільки класичну колу.

— Тебе турбує, що він вирішив змінити кока-колу?

— Так.

— Чому?

— Тому що йому не потрібно було нічого змінювати. В автоматі була класична, яку він завжди пив.

— Скажи мені, чи я не правий, але ти, здається, дуже уважно за ним спостерігаєш.

— Не завжди. Але так, іноді.

— Чому?

— Тому що я ненавиджу все в ньому.

— Ти ненавидиш багатьох людей, якщо не всіх. То чому він? Що привернуло твою увагу?

— Я його не розумію.

— Що ти не розумієш? І полегше з цією ручкою, ти її зламаєш.

— Вибачте. Я не розумію, чому його машина червона.

— Тобі це так заважає?

— Так.

— Тоді чому б тобі не запитати його?

— Я не хочу з ним розмовляти.

— Чому?

— Тому що я його ненавиджу.

— Хіба ти не думав, що зможеш перестати його ненавидіти, якщо просто поговориш з ним?

— Ні.

— Гадаю, тобі варто з ним поговорити.

— Я не бачу сенсу.

— Якби ти поговорив з ним, ти міг би, наприклад, запитати, чому його машина червона.

— Мені байдуже, якого кольору його машина.

— Чому ти не хочеш поговорити з ним, Гаррі?

— Тому що я не хочу.

— Я так не думаю. Чого ти боїшся?

— Нічого.

— Тоді чому б тобі не поговорити з ним?

— Тому що.

— Хочеш знати, що я думаю?

— Ні.

— Все одно скажу. Дай мені цю ручку, будь ласка. Дякую, тепер слухай. Думаю, тобі подобається цей хлопець, Гаррі.

— Ні...

— Дозволь мені закінчити, будь ласка. Я не знаю, чому він особливий, але в ньому, безперечно, є щось, що тебе вабить. Але тоді чому ти відмовляєшся з ним розмовляти?

— Тому що я не можу.

— Чому?

— Якщо я почну говорити з ним, то ризикую пізнати його.

— Це погано?

— Звісно погано!

— Розслабся, Гаррі. Ти знову тремтиш.

— Я не можу заспокоїтися! Ви не розумієте!

— Чого я не розумію?

— Що я не можу почати з ним розмовляти!

— Але чому? Що тебе лякає?

— Я боюся того, що він мені може сподобатися. Він не має права подобатися мені чи притягувати мене. Він не має права. Не має права, добре? Я не можу.

— Не нервуйся. Заспокойся, Гаррі, все гаразд. Все добре...