ten ~ D - 33

 Song: The All American Rejects – I Wanna

  ***

✉️ 33

✉️ Як ти?

✉️ Це перший раз, коли ти питаєш мене, як у мене справи.

✉️ Це не відповідь.

✉️ Ти ніколи не відповідаєш на мої запитання, тож я думаю, що маю право робити те саме.

✉️ Я багато разів відповідав на твої запитання. Це ти відмовився прийняти відповідь.

✉️ Тому що я тобі не вірю.

✉️ Чому?

✉️ Щось станеться через 33 дні, але ти відмовляєшся розповідати мені, що це буде.

✉️ Чи можемо ми змінити тему?

✉️ Ні.

✉️ Луї.

✉️ Хочеш, я ще раз запитаю твоє ім'я?

✉️ Зупини це.

✉️ А якщо ні? Ти вийдеш з мережі і не відповідатимеш кілька днів? Я звик.

✉️ Ти такий злий через пластир на лобі?

✉️ Я ні. А звідки ти дізнався, що у мене на лобі пластир?

✉️ Ні, ти сердитий. Я бачив тебе у кампусі. Що сталося?

✉️ Я не серджуся. Впав на тренуванні.

✉️ Ні. Ти сердишся. Чому ти брешеш?

✉️ Ти мене бісиш. Звідки ти знаєш, що я брешу?

✉️ Ти сердишся, що я кажу тобі, що ти злий? Вчора з чолом було все добре, а сьогодні у тебе пластир і ти за цей період часу не тренувався.

✉️ Ага... Так ти за мною спостерігаєш?

✉️ Я люблю парадокси. Так.

✉️ Чому ти за мною спостерігаєш?

✉️ Тому що мені це потрібно.

✉️ Ти знаєш, що це дивно?

✉️ Я знаю. Це тебе бентежить?

✉️ Ні. Мене турбує те, що я не знаю, хто за мною спостерігає.

✉️ Ти ж не скажеш мені, що сталося з твоїм чолом?

✉️ Ні. Ти не скажеш мені, хто ти?

✉️ Ні.

✉️ Солодких снів, Аноніме.

✉️ І тобі, Луї, солодких снів.

***

Вам знайомий момент, коли ви нервуєте, біситесь, когось ненавидите й імпульсивно реагуєте? Ви ігноруєте людей, які говорять вам зупинитися, тому що пізніше ще пошкодуєте про зроблене. Але вам байдуже, тому що в цей момент ви на сто відсотків впевнені у власній правоті й що це сильніше за вас. А потім трапляється найгірше — момент, коли вся злість випаровується. Коли ви заспокоюєтеся і починаєте звинувачувати себе в тому, що зробили. Ви відчуваєте себе дурником, тому що, якби прислухалися до порад інших, зараз би не були у повному лайні. Але ви занадто горді, щоб визнати це. Бо, ні, ви б ніколи нікому не сказали: «Якби я тебе послухав, зі мною нічого б не сталося». І тоді вам байдуже на всі поради, які ви отримали, бо вже пізно. Потім ви починаєте думати про причини гніву, і стає ще гірше, адже якщо заглибитися в це, то все просто перевертається з ніг на голову. Ви починаєте звинувачувати себе у всіх помилках. Навіть якщо вони стосуються не тільки вас, постійно думаючи про них, ви переконуєте себе, що у всьому винні самі. Це кепсько. Усі сумніви та муки сумління падають снігом на голову. Ви хочете піти і вибачитися, але дурна гордість не дозволяє. Тому ви прокручуєте це в ваших думках, запитуючи себе, що робити. Докори сумління знову переходять у гнів. Зрештою, ви не самі зробили це лайно! І ви сердитеся на іншу людину за те, що не злитесь на неї, а лише на самого себе. Речі стають занадто складними. Але це не той гнів, який був спочатку. Немає більше імпульсивності, яка змушує вас робити дурні речі, про які ви будете шкодувати. Ні, ви просто злі, тому що не знаєте що робити й вам погано, що ви так багато думали. Ви просто хочете все забути, але не можете, бо це не так просто. Адже через те, що ви так багато думали, слова й дії не зникнуть. Не можна прийти наступного дня і сказати: «Давайте просто забудемо, нічого не сталося». Бо це не спрацює. Ви не забудете, а тільки зробите вигляд. І за першої ж нагоди слова вирвуться і зроблять це ще болючішим. Ну ось, ви стільки про це думали, що зараз болить голова і просто хочеться, щоб все припинилося і стало трохи краще. Ви повторюєте собі, що зрозуміли свою помилку і що наступного разу двічі подумаєте, перш ніж говорити.

І відповіді все одно немає. І найгірше те, що ви можемо приймати свої помилки скільки завгодно, але наступного разу ви все одно зробите те саме. Це тому, що ви нічого не навчилися. Немає різниці, розумієте ви свої помилки чи ні, тому що ви занадто дурні, щоб не зіпсувати все знову. Тому що, коли ви у гніві, ви не думаєте. Тому що ви занадто дурні та горді.

Тому що дії мають більше значення, ніж слова, і тому що слова замінюють дії.

Тому що Луї злий на Гаррі й близький до Аноніма.

І оскільки він закривається, Анонім відкривається йому.

Якщо я втікаю від тебе, значить, ти йдеш за мною. Якщо я йду за тобою, ти втікаєш.

Виявляється, це нескінченний цикл.

Адже філософія легша за математику.