13

— Де вештається це кляте дівчисько! — нервово вигукнула мама, заглядаючи у вікно, чи бува Аліна не з'явилася в полі зору.

— Агнесо, заспокойся. Чи мало важливих справ є у підлітків? Що їй тут робити? Сидіти з нами, старими пердунами, і слухати, як ми обговорюємо незрозумілі для неї біржові індекси, ставки та проблеми виробництва? — промовив Валерій, досить привабливий чоловік сорока років, високий, не те щоб спортсмен-качок, але й не загиблик, із коротко стриженим темно-каштановим волоссям.

— Я ж її просила, як дитину, щоб вона була вчасно. Валєрчику, у неї зовсім немає друзів. Твій партнер прийде зі своїм сином. Гадаю, їй буде корисно познайомитися хоч з кимось її кола...

— Тобі не здається, що коло свого спілкування їй слід обирати самостійно?

— Не здається! У Києві вона вже мала таке «кодло»: наркомани та злочинці! — заверещала Агнеса. — Уявляєш, вони навчили її курити?! А її витівки у школі? Ти хоч знаєш, скільки разів мене викликали до директора через її витівки? І навіть сьогодні, у перший же день навчання, вона влаштувала бійку! Це не дівчинка, це якась неконтрольована пацанка. Їй слід спілкуватися з освіченими, культурними людьми її рівня, а не чорт знає з ким!

— Не перебільшуй. Аліна досить розумна і вже доросла дівчина.

— Доросла? Ти бачив, що вона з собою зробила? Справжня бомжиха!

— Гаразд, заспокойся. Зараз я зателефоную їй і дізнаюся, де вона, — Валерій дістав свій телефон і набрав номер. — Дивно, абонент поза зоною...

— Засранка, — промовила Агнеса, начисто забувши, що телефон Аліни зараз лежить у її сумочці, і вона навіть не завантажила себе зайвими клопотами, щоб вчасно перевірити, у якому він стані. — Все робить мені на зло...

Біля будинку зупинилася дорога автівка, з якої вийшли двоє чоловіків. Старший — повнуватий чоловік із ранньою лисиною на голові, одягнений у дорогий сірий костюм. Молодший — його син, був одягнений у білий костюм і тримав у руках великий букет троянд.

— Де її чорти носять? — зашипіла Агнеса. — Гості вже тут, а те кляте дівчисько десь досі швендяється.

Проте довелося начепити на обличчя привітну посмішку й йти зустрічати гостей.